ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
06.07.2010 року Справа № 11/102пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Парамонової Т.Ф.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
за участю позивача ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1 від
06.06.2002, виданий Лисичанським МВ УМВС
України в Луганській області ,
та представників сторін:
від відповідача повноважний представник не прибув,
від третьої особи повноважний представник не прибув,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Відділу освіти Лисичанської міської ради,
м. Лисичанськ Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 07.06.2010
у справі № 11/102пд
(суддя –Москаленко М.О.)
за позовом Фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Лисичанськ
Луганської області
до відповідача Відділу освіти Лисичанської міської ради,
м. Лисичанськ Луганської області
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Управління власності Лисичанської міської
ради, м. Лисичанськ Луганської області
про спонукання укласти угоду про пролонгацію
договору оренди нежитлового приміщення
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженням голови суду від 22.06.2010
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Фізична особа –підприємець ОСОБА_3 (далі – ПП ОСОБА_3Ф.), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відділу освіти Лисичанської міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Управління власності Лисичанської міської ради про зобов’язання відповідача укласти з позивачем угоду про пролонгацію договору оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності від 15.06.2007 № 99, строком до 03.05.2012.
Заявою від 07.06.2010, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати відділ освіти Лисичанської міської ради укласти угоду з ПП ОСОБА_3 в редакції, що додана до позовної заяви, і яка була направлена відповідачеві 12.03.2010, а саме: “У відповідності до приписів частини 5 Прикінцевих положень Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” від 15 грудня 2009 року № 1759-ІV, частини першої статті 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, пункту 9.8 Договору оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності, від 15 червня 2007 року № 99, вважати термін дії цього договору продовженим до п’яти років, тобто до 03 травня 2012 року”, та вважати вказану угоду укладеною.
Рішенням місцевого господарського суду від 07.06.2010 позов задоволений у повному обсязі. Судові витрати покладені на відповідача.
Мотивоване дане рішення положеннями ст.ст. 187, 188 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 17, ст. 99 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п. 2 ч. 3 та п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”, умовами договору оренди від 15.06.2007 № 99 щодо строку його дії, який є меншим, ніж п’ять років.
Щодо доводів відповідача про намір використовувати орендоване позивачем майно для власних потреб місцевим господарським судом зазначено про недотримання відповідачем приписів ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. Як вказує суд, балансоутримувач (відповідач по справі) повідомив позивача про намір використовувати орендоване майно для власних потреб не за три місяці, а за два, а власник цього майна (Лисичанська міська рада) взагалі не повідомив позивача про це.
За висновком суду, оскільки спірний договір в силу вимог п. 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” вважається продовженим до 03.05.2012, тому відповідач обмежений у праві використовувати спірне майно у власних потребах.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою скаржник посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, на положення п. 3 ст. 203, 319, п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 179, п. 4 ст. 284, п. 2 ст. 287 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Скаржник вважає, що пролонгація спірного договору оренди неможлива, оскільки орендоване майно необхідно власнику в особистих цілях, про що, за доводами власника, позивач був повідомлений відповідачем за 2 місяці і 8 днів листом від 22.06.2010 № 86 згідно приписів ч. 3 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
За твердженням апелянта, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги порушив законні права відповідача та власника орендованого позивачем приміщення та залишив поза увагою той факт, що новою редакцією Положення „Про відділ освіти Лисичанської міської ради” не передбачено право відповідача укладати договір оренди та угоди до нього.
Як зазначає скаржник, укладення додаткової угоди між сторонами без згоди відповідача і без дозволу Управління власності Лисичанської міської ради не відповідає основній умові договору оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності від 15.06.2007 № 99, а саме п. 9.8 цього договору, яким передбачено можливість пролонгації договору лише за згодою сторін з дозволу Управління власності.
Позивач доводи позивача за апеляційною скаргою оспорює, оскаржуване рішення суду першої інстанції вважає законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права та просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення , а рішення господарського суду Луганської області - без змін.
Третьою особою відзив на апеляційну скаргу не наданий, що згідно з положеннями ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду справи.
Право на участь представників у судовому засіданні відповідачем та третьою особою не використано. Про час і місце проведення судового засідання вказані учасники судового процесу повідомлені належним чином, що підтверджено повідомленнями про вручення поштових відправлень за № 606904693 та № 606904707.
Судова колегія вважає можливим розгляд справи без участі представників відповідача та третьої особи.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав позивача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивачем та відповідачем 15.06.2007 укладено договір оренди нежитлового приміщення, яке знаходиться у комунальній власності № 99 (далі –договір оренди), згідно якого відповідач передав, а позивач прийняв за актом від 03.05.2007 в оренду нежитлове вбудоване приміщення площею 17,5 м2 для розміщення офісу за адресою: м. Лисичанськ, вул. Гайдара, 78.
Умовами п. 9.1 договору оренди передбачено строк його дії з 03.05.2007 по 30.04.2010.
Можливість пролонгації договору оренди у випадку закінчення строку його дії передбачена пунктом 9.8 цього договору.
Листом від 12.03.2010 позивач повідомив відповідача про свій намір продовжити строк дії договору оренди на два роки та надіслав на адресу відповідача три примірника проекту угоди про пролонгацію дії договору оренди.
За відсутністю згоди відповідача на пролонгацію договору оренди, про що свідчить лист останнього від 22.02.2010 про намір використовувати орендоване позивачем приміщення у навчальному процесі, позивач звернувся за захистом своїх прав до господарського суду для вирішення спірного питання у судовому порядку.
Рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог судова колегія вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, що наведено за змістом рішення та фактичним обставинам справи.
Так, ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” в редакції із змінами, внесеними згідно із Законом України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні”, передбачено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п’ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.
Згідно 5 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні” термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.
Отже, вимога позивача щодо встановлення строку дії договору оренди терміном в п’ять років відповідає наведеним нормам цивільного законодавства.
Згідно з приписами ст. 19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведені імперативні норми законодавства, доводи скаржника за апеляційною скаргою не можуть бути прийняті до уваги.
До того ж твердження апелянта щодо наміру власника використовувати майно, що є предметом договору оренди, в особистих цілях не доведено належним чином згідно положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач отримання від власника (Лисичанської міської ради) вказаного попередження оспорює. Лист від 22.02.2010 № 86, на який посилається скаржник, надійшов до позивача від балансоутримувача (відповідача).
Заперечень власника щодо продовження строку дії договору оренди матеріали справи не містять.
Інші доводи скаржника за апеляційною скаргою висновків суду першої інстанції за рішенням, що оскаржується, не спростовують.
Підстав для скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на скаржника відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу відділу освіти Лисичанської міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 07.06.2010 по справі № 11/102пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 07.06.2010 по справі № 11/102пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова
Суддя К.І.Бойченко
Суддя Т.Ф.Парамонова