Справа № 2-22/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р. м.Яремче
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Свирида Т.Й.
секретаря Савчук МЛ.
з участю позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
адвокатів ОСОБА_3, ОСОБА_4.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яремче справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна та земельної ділянки, поділ майна в натурі та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння, -
встановив:
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулись в суд з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину спільного майна та земельної ділянки, поділ майна в натурі та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на будинковолодіння.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, який також представляє інтереси ОСОБА_5 позов підтримав та пояснив, що в 1990 році між ним та відповідачами було укладено усну угоду про створення спільної часткової власності та розпочато будівництво житлового будинку і господарських споруд в сЯблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області. На виконання цієї угоди він та ОСОБА_5 надавали кошти на ведення будівництва, купували будівельні матеріали, а відповідачі безпосередньо займались будівництвом будинку на земельній ділянці площею 0,32 га, яка, згідно державного акту на право приватної власності на землю належала ОСОБА_6 Для обслуговування будівництва вони також за свої кошти придбали у спільну власність вантажний автомобіль марки ГАЗ-6611, причіп, автоцистерну, свердлильний верстат, бетономішалку та деревообробний верстат. Для сприяння ОСОБА_2 у веденні підприємницької діяльності, кошти від якої повинні були б спрямовуватись на будівництво, вони також придбали і передали йому автомобіль марки «Опель-Омега», вартістю 16000 грн. та холодильник.
На стадії завершення будівництва вони 03.09.2002 року уклали з відповідачами договір про співпрацю, а 15.09.2002 року - договір про спільну діяльність. Згідно умов Договору про спільну діяльність від 15.09.02р., вони визначили, що після завершення будівництва житловий будинок буде розподілений між ними по '/2 частині та визначили інше спільне майно, яке є їх спільною власністю. В цьому ж Договорі вони навіть встановили
2
порядок поділу житлового будинку. Спільним майном в рівних долях також була визнана земельна ділянка площею 0,32 га, на якій будувався будинок.
Про той факт, що вони вели з відповідачами спільну діяльність свідчить і те, що відповідач давав їм звіт по будівництву та веденню ним підприємницької діяльності, а його дочка - позивачка по справі ОСОБА_5 робила зауваження і претензії до звітів за січень -вересень 2002 року, які були передані відповідачу під час проведення спільного засідання.
Незважаючи на це, відповідачка ОСОБА_6 на підставі рішення Яблуницької сільської ради від 14.01.03р. оформила право власності на будинок на своє ім»я, а Коломийське МБТІ провело реєстрацію права власності на дане будинковолодіння. Цю обставину відповідачі від них приховали.
06 грудня 2005 року він направив поштове повідомлення відповідачам про невиконання умов договору про спільну діяльність . У 2006 році відповідачі почали перешкоджати їм у користуванні спільним майном, не впускаючи їх в будинок. В зв»язку з цим, він вирішив оформити право власності на свою частину будинку, проте, в Коломийському МБТІ йому пояснили, що будинковолодіння зареєстроване за ОСОБА_6
У зв»язку з порушенням їхніх прав, вони звернулись з даним позовом до суду і просять виділити їм в натурі 1/» частину житлового будинку відповідно до договору про спільну діяльність від 15.09.02р. і яка, згідно висновку будівельно-технічної експертизи належатиме власнику 2; земельну ділянку площею 0,16 га, а з іншого майна визнати за ними право власності на автомобіль ГАЗ-6611, фургон, автоцистерну одноосну причіпну та деревообробний верстат.
Відповідач ОСОБА_2, який представляє і інтереси відповідачки ОСОБА_6, позов не визнав та пояснив, що ніякої попередньої усної домовленості про будівництво спільного житлового будинку в с.Яблуниця між ним і позивачами не було. Будівництво будинку він розпочав зі своєю дружиною у 1986 році в той час, коли він працював в Тернополі в інституті «Техінмаш», директором якого був позивач ОСОБА_1 В с.Яблуницю він був направлений від інституту для будівництва котеджів. Будівництво велось на земельній ділянці, яка була виділена його дружині - відповідачці по справі.
Для того, щоб мати кошти на будівництво, він з 1996 року почав займатись підприємницькою діяльністю і в цьому ж році за власні заощадження придбав автомашину «Опель-Омега». Автомобіль ГАЗ-6611 також купив для того, щоб здійснювати виїздну торгівлю. Одну частину холодильного обладнання для збереження продуктів купила йому його сестра, а другу частину - він взяв в інституті в рахунок заробітної плати.
Будівництво житлового будинку він проводив за власні кошти. Він також за власні кошти купував і інше майно, на яке претендують позивачі.
Для того, щоб закінчити будівництво будинку, необхідні були значні кошти, яких у нього з дружиною не було і для отримання цих коштів він уклав договори про співпрацю та спільну діяльність з позивачами. Вважає, що зробив це необдумано, а тому, коли після укладення цих договорів від позивачів не поступало ніяких коштів, то вони в жовтні 2002 року вирішили оформити право власності на будинковолодіння, а 14.01.2003 року відповідачці було видано свідоцтво про право власності на спірне будинковолодіння.
Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків, вивчивши матеріали справи та оцінюючи досліджені докази, вважає, що позов підлягає до задоволення.
Так, з долученого до справи договору про співпрацю від 03.09.2002 року та договору про спільну діяльність від 15.09.2002 року вбачається, що сторони зобов»язались сумісно діяти для задоволення своїх особистих побутових потреб, а саме - будівництва житлового будинку в с.Яблуниця Яремчанської міської ради. Житловий будинок, земельна ділянка площею 0,32 га та інше майно згідно цих договорів підлягають розподілу по 50 відсотків кожній із сторін (а.с.8-9).
Договір про сумісну діяльність був укладений відповідно до вимог ст.ст. 44, 154 ЦК України (в ред. 1963 р.).
При укладанні даного договору сторони досягнули згоди по всіх істотних умовах, необхідних для його виконання.
3
Договір про сумісну діяльність за своїм змістом є угодою, учасники якої переслідують єдину мету. За своєю суттю такий договір є довірчою угодою, оскільки відношення між сторонами ґрунтується на взаємній довірі, а тому покликання відповідача про те, що позивачі не вкладали ніяких коштів в будівництво житлового будинку і придбання іншого майна і що такий договір був підписаний ним та його дружиною необдумано є безпідставними.
Разом з тим, і сам відповідач в своїх поясненнях не заперечує того факту, що договір був укладений з метою завершення будівництва будинку.
Оскільки в договорі про сумісну діяльність мета є загальною для всіх учасників, то ні одна із сторін не вправі збагачуватись за рахунок іншої.
Про те, що сторони вели спільну діяльність свідчить і той факт, що відповідач звітувався перед позивачами про свою підприємницьку діяльність, прибуток від якої, як пояснив позивач, повинен був спрямовуватись на будівництво будинку ( а.с.60-67).
З пояснень свідка ОСОБА_7 вбачається, що вона на запит адвоката від 29.09.06р.виїхала на місце знаходження спірної будівлі для проведення його оцінки. Проте, відповідач ОСОБА_2 не дозволив їй цього зробити, а пояснив, що будинок належить його сім»ї і він вже зареєстрований в МБТІ. Повернувшись на роботу, вона дійсно встановила, що даний будинок вже зареєстрований за ОСОБА_6, про що вона повідомила позивача.
У зв»язку з цим, суд вважає, що позивачі не пропустили строк позовної давності для звернення в суд за захистом своїх прав, а тому не може взяти до уваги показання свідка ОСОБА_8 - сестри позивача про те, що позивач дізнався про цей факт в липні 2003 року.
Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що вони працею і коштами допомагали споруджувати спірний будинок, але цей факт не може бути підставою для позбавлення позивачів права на майно згідно договору про спільну діяльність, оскільки зазначені свідки не були учасниками договору.
Згідно висновку судової будівельно-технічної і земельно-технічної експертизи від 24.11.2006 року, за своїми технічними характеристиками спірний житловий будинок підлягає поділу (а.с.37-54).
Як зазначено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 16.04.04р. №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» право власності на земельну ділянку або її частину після 31.12.2001 року може переходити відповідно до ст. 120 ЗК України на підставі цивільно-правових угод, в даному випадку - на підставі договору про спільну діяльність.
Відповідно до даного договору, крім житлового будинку, підлягає поділу і інше майно, яке в ньому зазначено .
А тому, на підставі ст. 430, 431 ЦК України ( в ред..1963р.), ст.ст. 372, 1130, 1131 ЦК України, ст. 120 ЗК України та керуючись ст.ст. 213-215 ЦПК України, -
вирішив :
позов задоволити. Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину будинковолодіння, що знаходиться АДРЕСА_1, виділивши їм в натурі: 1/2 приміщення II (майстерні), площею 40,7 кв.м , вартістю 10671 грн.54 коп., приміщення III (гараж) площею 32,6 кв.м, вартістю 8547 грн.72 коп., приміщення IV (кладовка) площею 8,2 кв.м, вартістю 2150 грн.04 коп., 1/2 приміщення коридору 2 площею 1,5 кв.м, вартістю 702 грн. 30 коп., приміщення коридору 3 площею 9,7 кв.м, вартістю 3560 грн.87 коп., приміщення туалету 4 площею 2,1 кв.м., вартістю 770 грн. 91 коп., приміщення кімнати 5 площею 13,8 кв.м, вартістю 5065 грн. 98 коп., приміщення кімнати 6 площею 9,0 кв.м, вартістю 3303 грн.90 коп., приміщення туалету 7 площею 1,7 кв.м, вартістю 624 грн. 07 коп., приміщення кімнати 8 площею 32,4 кв.м, вартістю 11894 грн. 04 коп., приміщення коридору 9 площею 8,8 кв.м, вартістю 3230 грн 48 коп, приміщення туалету 20 площею 3,6 кв.м, вартістю 1339 грн. 88 коп, приміщення туалету 21 площею 4,5 кв.м, вартістю 1674 грн. 86
4
коп., приміщення кімнати 22 площею 12,5 кв.м, вартістю 4652 грн.38 коп., приміщення коридору 23 площею 11,01 кв.м, вартістю 4094грн.09 коп, приміщення кімнати 24 площею 25,0 кв.м, вартістю 9304 грн. 75 коп., приміщення кладовки 25 площею 7,7 кв.м, вартістю 2865 грн. 86 коп., а всього по будинку приміщень загальною вартістю 74453 грн.67 коп. і з господарських будівель гараж Б вартістю 9683 грн., а разом по будинковолодінню на суму 84136 грн.( вісімдесят чотири тисячі сто тридцять шість гривень ) 67 коп., що становить 51/100 ідеальних частин і в цій частині свідоцтво на право власності на нерухоме майно , видане виконавчим комітетом Яблуницької сільської ради Яремчанської міської ради Івано-Франківської області 06.02.03р. на ім»я ОСОБА_6 визнати недійсним.
Залишити у власності ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , виділивши їм в натурі приміщення І (гараж) площею 31,8 кв.м, вартістю 8337 грн. 96 коп., 1/2 приміщення II (майстерні) площею 40,7 кв.м., вартістю 10671 грн.54 коп., приміщення V (коридор) площею 3,6 кв.м, вартістю 943 грн. 92 коп., приміщення котельні 1 площею 3,9 кв.м, вартістю 1022 грн. 58 коп., 1/2 приміщення коридору 2 площею 1,5 кв.м, вартістю 702 грн. 30 коп., приміщення кімнати 10 площею 31,1 кв.м, вартістю 14561 грн. 02 коп, приміщення кімнати 11 площею 9,0 кв.м, вартістю 4213 грн. 80 коп, приміщення туалету 12 площею 1,5 кв.м, вартістю 702 грн.30 коп., приміщення кухні 13 площею 14,7 кв.м, вартістю 6882 грн.54 коп., приміщення коридору 14 площею 10,1 кв.м, вартістю 4728 грн.82 коп., приміщення VI (сходова клітка) площею 8,6 кв.м., вартістю 4026 грн. 52 коп., приміщення кімнати 15 площею 18,4 кв.м, вартістю 7030 грн. 64 коп., приміщення кімнати 16 площею 19,5 кв.м, вартістю 7450 грн.95 коп, приміщення туалету 17 площею 3,8 кв.м, вартістю 1451 грн.98 коп, приміщення коридору 18 площею 3,8 кв.м, вартістю 1451 грн. 98 коп., приміщення туалету 19 площею 4,7 кв.м, вартістю 1795 грн.87 коп, приміщення VII (сходова клітка) площею 13,3 кв.м, вартістю 5081 грн. 93 коп., а всього по будинку приміщень занальною вартістю 81056 грн.65 коп., а з господарських будівель залишити їм у власності вбиральню вартістю 418 грн. та сарай вартістю 321 грн., а разом по будинковолодінню на суму 81795 грн. ( вісімдесят одна тисяча сімсот дев»яносто п»ять гривень) 65 коп., що в ідеальних долях складає 49/100 частин.
Для ізоляції приміщень в будинку між власниками зобов»язати ОСОБА_6 та ОСОБА_2 влаштувати цегляну перегородку в майстерні II для її поділу по 1/2 частині та вкласти двері Д 5 на другому поверсі будинку.
Зобов»язати ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вийняти дверне полотно вхідних дверей і влаштувати два ізольованих входи в приміщення будинку, а також встановити дерев»яну перегородку в приміщенні коридору 2 для його поділу по 1/2 частині.
Стягнути з ОСОБА_1 і ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 та ОСОБА_2 1178 грн. 11 коп. як перевищення реальної частки виділеного їм майна над ідеальною.
З іншого майна визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на автомобіль ГАЗ-6611, 1992 року випуску, фургон, реєстраційний НОМЕР_1 який зареєстрований в Надвірнянському МРЕВ 04.05.04р. за ОСОБА_6, вартістю 10592 грн. 38 коп., автоцистерну одноосну причіпну, об»ємом 3 куб.м. , вартістю 1641 грн. 25 коп. та деревообробний верстат (круглопільний і строгальний), потужністю електродвигуна 2,8 кВт, вартістю 1388 грн. 75 коп.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку, площею 0,16 га, що знаходиться зі сторони виділеної їм частини будинковолодіння і яка розташована в с.Яблуниця Яремчанської міської ради Івано-Франківської області та згідно державного акту на право приватної власності на землю від 12.08.1996 року І-ІФ № 0011223 належить ОСОБА_6.
Стягнути з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 2616 грн.09 коп судових витрат.
5
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Яремчанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.