ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2010 року № 17180/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого – Стародуба О.П.,
суддів – Пліша М.А., Довгополова О.М.,
при секретарі судового засідання – Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання вчинити дії,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 в січні 2009 року звернулась до суду із адміністративним позовом про зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену їй за період з липня по грудень 2007 року частину допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, передбаченої статтею 43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” в розмірі 2957,51 грн.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2009 року позов задоволено. Визнано протиправними дії відповідача по виплаті допомоги у меншому розмірі ніж передбачено законом та зобов»язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. включно в розмірі 1955,60 грн. з нарахуванням індексу інфляції.
З таким рішенням суду відповідач не погодився подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що допомога позивачу виплачувалась у визначених Законом України «Про Державний бюджет України» розмірах та в межах передбачених видатків.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є матір’ю малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до статей 42-43 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” позивач, як застрахована особа, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку в розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що належна позивачу допомога протиправно виплачувалась відповідачем в меншому розмірі ніж передбачено законом (а.с.12), оскільки рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007р. визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» в частині обмеження розміру допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та наведеним вище фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи апеляційної скарги в цій частині висновки суду не спростовують і є безпідставними, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб’єктом владних повноважень покладених на нього обов’язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Поряд з тим, задовольняючи позов частково судом першої інстанції помилково зазначено суму допомоги, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки таку суму нараховано не було, а тому відповідача слід було зобов’язати нарахувати та виплатити належні позивачу суми.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа але із помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому постанову суду слід змінити, виключивши з її резолютивної частини суму допомоги, яка підлягає нарахуванню та виплаті позивачу.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, п.4 ст.202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України,-
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області задоволити частково.
Резолютивну частину постанови Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 березня 2009 року по справі №2а-2127/09 змінити, виклавши її наступним чином.
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області про зобов’язання вчинити дії задоволити частково.
Визнати протиправними дії управління праці та соціального захисту населення Луцької районної державної адміністрації Волинської області та зобов’язати нарахувати та виплатити в користь ОСОБА_1 недоплачену за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007р. допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей до шести років встановленому на 2007 рік, з врахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України за правилами Цивільно-процесуального кодексу України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: М.А. ПЛІШ
О.М. ДОВГОПОЛОВ
В повному обсязі постанову складено 01.06.2010 р.