Судове рішення #10045150

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2010 року                                                                                       № 9174/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача – Богаченка С.І.,

суддів  – Багрій В.М., Старунський Д.М.,

при секретарі судового засідання – Балич М. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни»,-

В С Т А Н О В И Л А :

12 січня 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної допомоги «Дітям війни» за період з січня 2006 року по листопад 2008 року, посилаючись на те, що вона є дитиною війни і має право на пільги, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», окрім того посилаючись на ст.6 цього Закону, вказує, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання  чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі № 2а-2093/09 заявлений позов задоволено частково, зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити на користь  ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни на 30% мінімальної пенсії за віком за період з  09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

Не погодившись із винесеним рішенням, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області покликаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.   Апелянт вказує на те, що законодавством не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року №2195-IV, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Окрім того, скаржник посилається на те, що відповідно до ст.7 Закону №2195-IV передбачається, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Розпорядником Державних коштів України відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» є Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.  Вказує, що позивач не підтвердив відповідними доказами поважні причини пропуску строку звернення до суду та встановлення факту порушення права. Тому, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню підлягає частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивачеві по справі, суд виходив з того, що позивач належить до категорії громадян, на яких поширюється державні соціальні гарантії дітям війни, а тому має право на встановлене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії.

Безспірно встановлено, що позивач є дитиною війни та відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин  та вирішення даного публічно-правового спору судом, мав право на отримання підвищення виплачуваної йому Управлінням Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області за віком.

Відмовляючи в частині позовних вимог за 2006 рік суд вірно виходив з того, що в силу ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте Законом України "Про державний бюджет в Україні на 2006 рік" (п. 17 ст. 77) зупинено дію норми ст. 6 Закону. Відновлено її у зв'язку із виключенням пункту 17 статті 77 Закону України "Про державний бюджет в Україні на 2006 рік" Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", який набрав чинності з 02 квітня 2006 року. Таким чином, у 2006 році встановлена ст. 6 Закону соціальна гарантія дітям війни діяла з 02.04.2006 року по 31.12.2006 року.

Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» зупинено надане ст. 6 Закону право дітей війни на нарахування та виплату підвищення 30 % до пенсії. 09 липня 2007 року окремі положення Закону України «Про державний бюджет в Україні на 2007 рік» визнано неконституційними тим самим відновлено дію ст. 6 Закону, яка тривала до 31 грудня 2007 року, оскільки 01 січня 2008 року ст. 6 Закону викладено в іншій редакції, згідно якої дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону  України «Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального  захисту») до  пенсії  або  щомісячного  довічного  грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги,   що  виплачується  замість  пенсії,  виплачується  підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни,  які мають право на отримання підвищення  до пенсії  або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до  цього  Закону  та  Закону  України  «Про  статус  ветеранів війни, гарантії їх соціального  захисту» дане  підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Проте, рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року вказані зміни ст. 6 Закону визнано неконституційними.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки звернувся з позовом лише 12 січня 2009 року, тобто після спливу річного строку.

Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, суд відмовляє в задоволенні позову в частині виплат за  2007 рік.

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Тому, суд першої інстанції керуючись довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області (а.с. 14) , прийшов до висновку, що слід зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області, відповідний обов’язок слід покласти на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.

Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії як на причину невиконання покладених на нього зобов’язань до уваги не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст. ст. 158-163, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -  

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області – задоволити частково , а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2009 року у справі № 2а-2093/09– скасувати, та прийняти нову, якою позов задоволити частково, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком ОСОБА_2 за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року із врахуванням ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

  Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України, до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.

Головуючий  суддя                                    С.І. Богаченко

Суддя                                                                                     В.М. Багрій

Суддя                                                                                         Д.М. Старунський

Повний текст виготовлений 30 квітня 2010 року.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація