ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2010 року № 10357/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача – Богаченка С.І.,
суддів – Багрій В.М., Старунський Д.М.,
при секретарі судового засідання – Балич М. І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про зобов’язання провести перерахунок та виплатити допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
В С Т А Н О В И Л А :
01 грудня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007 рік у розмірі 4065,32 грн., покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми».
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року в справі № 2а-11580/08 позов задоволено частково. Постановлено зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області виплатити грошову допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржило Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що , відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та здійснюють відповідні видатки за загальним фондом бюджету тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. При здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в тій частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, Бюджетного кодексу України та Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік». З огляду на це Управління не може змінити видатки держави, затверджені державним бюджетом, оскільки це є прямим порушенням Конституції та чинного законодавства.
Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Задовольняючи вимоги позивача за період з 09 липня 2007 року по грудень 2007 року, суд виходив з того, що позивач, як особа, яка здійснює догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положення абзацу п.14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Розмір отриманої позивачкою щомісячної допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік не відповідає вимогам ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» і має обчислюватися виходячи із законодавчо встановлених розмірів прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Безспірно встановлено, що позивачка є матір'ю, яка здійснює догляд за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 14 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_2 щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.
Покликання апелянта на відсутність бюджетного фінансування у 2007 році передбачених Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» розмірів щомісячної допомоги, як на причину невиконання державою взятих на себе зобов'язань, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Такі висновки суду першої інстанції , на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, ч.4 ст.196, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області – залишити без задоволення , а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2008 року в справі № 2а-11580/08 – без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України, до касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили в порядку ЦПК України.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.М. Багрій
Суддя Д.М. Старунський
Повний текст виготовлений 11 червня 2010 року.