Категорія №2.19.8
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 липня 2010 року Справа № 2а-3481/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Лященко М.С.,
від позивача Огородника O.O. (довіреність № 30/1298 від 23.04.2010 p.),
від відповідача не з'явився,
від 3 особи Виноградова A.M. (довіреність № 17/10 від 04.01.2010 p.),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом підприємства Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправоміриними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов’язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу, -
ВСТАНОВИВ
05 травня 2010 року підприємство Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, в якому зазначило, що підприємство Петровської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у м. Красний Луч як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому було здійснено перерахування поточних сум страхових внесків за вересень 2009 року на рахунок відповідача на загальну суму 6 тис. 192 грн. 04 коп. Вказані грошові кошти, перераховані на поточний рахунок відповідача, повинні були бути зараховані у відповідності до призначення платежу, вказаному у платіжному дорученні, а саме: у якості збору на пенсійне страхування, утриманий з заробітної плати вільнонайманих працівників та атестованого складу за вересень 2009 року. Однак, відповідачем було самостійно змінено призначення платежу та зараховано перераховані грошові кошти виключно на розсуд працівників відповідача, а саме в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Представник позивача посилався на Постанову НБУ «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 21.01.2004 року № 22 зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976, в якій передбачено, що платник самостійно в платіжному дорученні визначає призначення платежу, крім того змінювати відомості в графі призначення платежу може виключно платник.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV зазначено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Однак, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачає право Пенсійного фонду та його територіальним органам змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платників страхових внесків.
Як стверджує позивач, поточні суми страхових внесків підприємством Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) були сплачені своєчасно. Але, відповідач зарахував поточні суми страхових внесків у рахунок погашення попередньої суми боргу та вважає їх такими, як несвоєчасно нараховані, у зв’язку з чим було нараховано пеню та застосовано штрафні санкції.
Таким чином, змінивши призначення платежу та зарахувавши перераховані грошові кошти на свій розсуд відповідач своїми діями незаконно втрутився у господарську діяльність позивача, що є перешкодою господарської діяльності.
Представник позивача в судове засіданні підтримав позовні вимоги, дав пояснення по суті позовних вимог та просив задовольнити позов в повному обсязі.
Крім того, під час судового засідання надав відзив на заперечення позивача, в якому вказав, що підприємство Петровської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) заперечує проти доводів відповідача, стосовно того, що рішення № 552 про застосування фінансової санкції та нарахування пені за несвоєчасно перераховані страхові внески не було оскаржено та позивач був згоден з розміром застосованих фінансових санкції та нарахованої пені. Згідно листа Вищого адміністративного суду від 01.12.2009 року за № 1624/13/13-09 строк звернення платника податків з позовом до адміністративного суду щодо оскарження рішення контролюючого органу про нарахування податкового зобов'язання визначається на підставі норм статей 5 та 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і становить 1095 днів з моменту отримання відповідного податкового повідомлення.
Що стосується надання інформації відповідачем про розмір фонду оплати праці за вересень 2009 року суми страхових внесків, що належить до сплати та фактично сплачених коштів підприємство Петровської виправної колонії № 24 позивач вважає, що несвоєчасна сплата страхових внесків до предмету спору не відноситься. Підприємство Петровської виправної колонії №24 звертає увагу на те, що вищезазначеним законом не передбачає право Пенсійного фонду та його територіальним органам змінювати призначення платежу у платіжних дорученнях платників страхових внесків.
Підприємство Петровської виправної колонії №24 самостійно в платіжному дорученні визначає призначення платежу, крім того змінювати відомості в графі призначення платежу може виключно платник тобто позивач. Крім того, якщо у разі коли норма закону чи іншого нормативно - правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно - правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків тобто на користь позивача. Тому, позивач просив суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у м.Красний Луч Луганської області стосовно зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій та зобов'язати управління Пенсійного фонду зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про час, місце та дату слухання справи був повідомлений належним чином, надав до суду заперечення на адміністративний позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Крім того, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, у зв’язку з чим суд розглядає справу за наявними матеріалами справи.
Представник третьої особи в судовому засіданні дав пояснення по суті позовних вимог та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судовчинства встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справи за участю управлінь Пенсійного фонду України є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС стосовно визначення адміністративної справи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об’єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Частиною 3 ст.15 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
В судовому засіданні встановлено, що підприємство Петровської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) зареєстроване в управлінні Пенсійного фонду України у м. Красний як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 1027/1210020123.
Відповідно до ст.5 Закону України Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року цей Закон регулює відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 5 ст. 106 вказаного Закону №1058 встановлено, що за рахунок сум, що надходять від страхувальника в рахунок сплати недоїмки погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкції у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
Частиною 2 ст.106 передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
22 грудня 2009 року згідно рішення № 522 відповідачем було застосовано до підприємства Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) фінансові санкції та нараховано пеню за несвоєчасне перерахування страхових внесків. 22.12.2009 року зазначене рішення було отримане особисто головним бухгалтером підприємства Зайцевою Л.Є.
Як стверджує відповідач, вищевказане рішення № 552 оскаржено не було, термін на його оскарження сплинув у січні 2010 року, тобто 10 робочих днів з дня отримання рішення. Крім того, згідно щомісячної звітності позивача фонд оплати праці підприємства за вересень 2009 року становить 23799.15 гри., сума страхових внесків з цього фонду повинна бути сплачена у розмірі 35,2% тобто 8377,30 грн., однак, за цей період позивачем було сплачено лише 6192,04 грн.
Згідно з ч. 6 ст. 20 вказаного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Для вищезазначених страхувальників - календарний місяць. Тобто, внески за вересень 2009 року повинні були бути підприємством Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) сплачені не пізніше 20 листопада 2009 року.
Відповідно до ч.12 ст.20 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов’язаннями із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами, зобов’язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань щодо виплати заробітної плати (доходу).
На теперішній час у позивача існує заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у сумі 246435,07 грн. та заборгованість зі страхових внесків в розмірі 178903,31 грн., яка була розстрочена по договору № 5 від 03.02.2010 року.
Таким чином,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підприємства Петровської виправної колонії Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області (№24) до управління Пенсійного фонду України в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправоміриними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов’язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу не підлягають задоволенню за необґрунтованістю.
Питання по судових витратах судом не вирішується, оскільки рішення винесено не на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058, ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог підприємству Петровської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області № 24 до управління Пенсійного фонду в місті Красний Луч Луганської області, третя особа - управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про визнання неправомірними дій щодо зарахування поточних сум страхових внесків за рахунок погашення недоїмки, пені та штрафних санкцій, зобов'язання зарахувати поточні суми страхових внесків у відповідності з призначенням платежу за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу— з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови буде складено 12 липня 2010 року.
Суддя
Ципко О.В.