Категорія №6.11
ПОСТАНОВА
Іменем України
06 липня 2010 року Справа № 2а-4218/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого – судді Ципко О.В.
при секретарях – Бондарі Є.М., Лященко М.С.,
за участю представників:
від позивача: Кошелькової О.В. (довіреність № 03-02/3 від 11.01.2010 р.),
від відповідача: не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, -
ВСТАНОВИВ:
28 травня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
В позові позивач зазначив, що в порушення ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875 –ХІІ у відповідача в 2009 році замість 39 інвалідів працювало 24 інваліда, в порушення ст.20 цього Закону на підприємстві були не зайняті інвалідами 15 робочих місця, тому відповідач до 16.04.2010 року самостійно повинен був сплатити адміністративно-господарську санкцію у розмірі 228669,15 грн. Оскільки цю суму відповідачем не було сплачено, Луганським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів була нарахована пеня у сумі 2812,60 грн. Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача перед Державним бюджетом склала 231481,75 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Однак, 17.06.2010 року під час судового засідання надав письмові заперечення, в яких вказано, що пеня за несплату адміністративно-господарської санкції позивачем була застосована неправомірно, тому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд дійшов до наступного.
Позивач відповідно до пункту 9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 є територіальним органом Фонду, який на виконання наданих повноважень здійснює контроль за виконанням роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого Законом і сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені.
Згідно п.3, п.4 зазначеного Положення Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені, а також відповідно до п.п.3 п.5 Положення має право проводити перевірку підприємств щодо реєстрації, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплати адміністративно-господарських санкцій і пені, цільового використання наданих Фондом коштів.
Статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захище ності інвалідів в Україні № 875-ХІІ від 21.03.1991 року встановлено, що для підприємств (об'єд нань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, — у кількості одного робочого місця.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" зареєстрований в якості юридичної особи, яка використовує найману працю, та має зобов'язання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-XII від 21.03.1991 року законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ).
Згідно зі ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 39 працівників. У 2009 році замість 39 інвалідів працювало лише 24, тому кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 15 осіб (звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік – а.с.8).
Згідно зі ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підпри ємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих ін валідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ч. 1 ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділен ням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, орга нізації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» від 23.02.2006 р.) підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 року № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік Форми № 10-ПІ наданий відповідачем до Луганського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів у лютому 2009 року (а.с.8).
Водночас, про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості, направляючи звітність у формі № 3-ПН згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року № 420.
Протягом 2009 року відповідач надавав до Луганського міського центру зайнятості даних про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3 -ПН, про що свідчать копії вищезазначених звітів (а.с.29-52).
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.
З вищевикладеного слідує, що обов’язок підприємства по створенню робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Сам факт відсутності на підприємстві працевлаштованих інвалідів не є безспірною ознакою наявності відповідальності підприємства, яка могла настати лише у випадку, не вчинення останнім прямо передбачених законодавством заходів щодо працевлаштування інвалідів.
Товариство з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" регулярно надавало до Луганського міського центру зайнятості населення інформацію про наявність вакантних посад, де вказував про можливість прийняття на вакантні посади інвалідів.
Крім того, на протязі 2009 року відповідач окрім подання заявок до Луганського міського центру зайнятості населення самостійно займався пошуками інвалідів. Так, відповідачем до Краснодонського міського центру зайнятості були надіслані листи з проханням організувати аукціон професій за участю представника відповідача, для людей, які знаходяться на обліку в Краснодонському міському центрі зайнятості по питанню працевлаштування.
Також, ТОВ «СФ «Агроукрптаха» у 2009 року були направлені відповідні листи з проханням розмістити оголошення про вакансії для інвалідів, які є на птиці комплексах в с.Власівна та с.Поріччя на дошці оголошень:
- начальнику УПФУ в м.Краснодон;
- начальнику УПФУ Краснодонського району;
- голові Краснодонського МСЕК;
- начальнику УПСЗН Краснодонської райдержадміністрації;
- голові Верхньогерасимівської сільської ради.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач виконав всі вимоги вищезазначених норм законодавства, а саме створив робочі місця для працевлаштування інвалідів, протягом 2009 року звітував про це Фонду соціального захисту інвалідів, інформував Луганський міський центр зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується звітами форми №10-ПІ та 3-ПН.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році не підлягають задоволенню у зв’язку з необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ, , ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити в задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма "Агроукрптаха" про стягнення коштів за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанову викладено в повному обсязі та підписано 12.07.2010 року.
Суддя
Ципко О.В.