Справа № 22ц-2791/2010 Головуючий у 1 інстанції -
Карапиш Т.В.
Категорія - цивільна Доповідач – Мамонова О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 липня 2010 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді Позігуна М.І.,
суддів: Мамонової О.Є., Губар В.С.,
при секретарі: Рачовій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області на постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області про стягнення щомісячної соціальної допомоги, як дитині війни,
в с т а н о в и в :
Постановою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 28 грудня 2009 року зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату доплати до пенсії ОСОБА_2, яку він отримував, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 27 листопада по 31 грудня 2008 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області ставиться питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду суперечить вимогам чинного законодавства, судом допущено неповне застосування норм матеріального права, не дано повної оцінки діючому законодавству та обставинам, що мають істотне значення для вирішення справи.
Апелянт посилається на те, що згідно ч.3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що обмежує застосування даної статті виключно в межах даного Закону, враховуючи також, що у даному випадку спір вівся не про визначення розміру пенсії позивачу згідно даного Закону, а про нарахування підвищення до пенсії згідно Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Апелянт наполягає на тому, що позивачу виплата підвищення до пенсії у 2008 році здійснювалась в законодавчо встановлених розмірах та в повній мірі з коштів, закладених в Державному бюджеті України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
По справі встановлено, що позивач отримує пенсію за віком і відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни (а.с.5).
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України від 28 грудня 2007 року №107 -VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" - дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно ж ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України та законами України.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для проведення відповідних виплат дітям війни є безпідставними, оскільки питання наявності чи відсутності таких видатків не є предметом даного спору і виходять за межі заявлених вимог.
Доводи апелянта щодо невірного застосування судом ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки положення ч.3 ст.28 даного Закону не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов'язаних з нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ічнянському районі Чернігівської області - відхилити.
Постанову Ічнянського районного суду Чернігівської області 28 грудня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ: СУДДІ: