Рішення
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Суліма Є.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання вчиненої угоди дійсною,-
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2009 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання вчиненої угоди дійсною, посилаючись на те, що 17 вересня 1998 року між нею з однієї сторони, та ОСОБА_2 з іншої сторони, було укладено угоду купівлі-продажу, належного відповідачу на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, виданого Першою Слов'янською державною нотаріального конторою, реєстровий № 1-3-847 від 23.06.1998 року, зареєстрованого в БТІ міста Слов'янська Донецької області реєстровий № 860-6 від 02.09.1998 року, житлового будинку АДРЕСА_1, який був зареєстрований Товарною біржею « Українська», 17 вересня 1998 року, реєстраційний № 32991.
При оформленні договору купівлі-продажу вищезгаданого житлового будинку АДРЕСА_1, вона та відповідач хотіли піти до нотаріуса, але відповідач почав ухилятися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вищезгаданого житлового будинку, та відмовився йти до нотаріуса, тому що реєстрація договору на біржі була дешевша, ніж у нотаріуса, а також тому, що на біржі була менша черга.
Відповідно до укладеного договору купівлі-продажу, ОСОБА_2 передала їй у власність, що належав їй на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1, правовстановлюючі документи на вищезгаданий житловий будинок, особистим підписом посвідчила договір, а вона у свою чергу передала відповідачу суму грошових коштів, за яку вони з відповідачем домовилися здійснити договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1.
Надалі своє право власності на вищезгаданий житловий будинок АДРЕСА_1 вона зареєструвала в КП « БТІ» міста Слов'янська, реєстровий № 860/6 від 08.10.1998 року.
Відповідачка ухиляється від укладення договору в нотаріальній конторі.
Вважає, що нею та відповідачем дотримано фактично всі необхідні умови договору і фактично вони його повністю виконали. Нотаріально договір купівлі-продажу не був посвідчений з вини відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦПК України, якщо одна із сторін договору повністю або частково виконала договір, який вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення договору, суд має право визнати договір дійсним - вчиненим.
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_1, але відмовилася посвідчити угоду в нотаріальній конторі.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання угоди вчиненої дійсною відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України, що містяться в п.2 постанови „Про судове рішення у цивільній справі " №14 від 18 грудня 2009 року р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Вирішуючи спір суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Так, розглядаючи справу, суд посилався на норми ЦК України в редакції 2003 року, в той час, як договір купівлі – продажу будинку фактично був укладений у 1998 році, а тому потрібно було застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року.
Частиною ж 1 статтею 227 ЦК України ( в редакції Закону1963 року) передбачено, що договір купівлі - продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Відповідно до ст.. 47 ЦК України ( в редакції Закону1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною.
Судом встановлено, чого, також, не заперечували сторони, що між сторонами мав місце договір купівлі – продажу будинку, який не був нотаріально посвідчений, як того вимагає ч. 1ст.. 227 ЦК України ( в редакції Закону1963 року), але він був письмо зареєстрований Товарною біржею « Українська», 17 вересня 1998 року, реєстраційний № 32991.
Відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення договору.
Про те, що договір укладений на Товарній біржі не породжує права власності на будинок їй не було відомо і вона до звернення у суд не вважала, що її права порушуються, коли ж вона звернулася до відповідачки з проханням посвідчити договір в нотаріальній конторі, остання відмовилася це зробити, тому вважала, що не пропустила строк на звернення до суду про поновлення порушеного права, тому суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та визнати дійсним договір купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 17 вересня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Керуючись п. 4 ст.. 309, ст., ст. 313,316 ЦПК України, апеляційний суд –
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 7 квітня 2010 року скасувати.
Визнати дійсним договір купівлі – продажу житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 17 вересня 1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: