Справа № 22-3725/2010 рік Головуючий у 1 інстанції Верескун Н.А.
Категорія 34 Доповідач Маширо О.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Маширо О.П.
суддів Резникової Л.В., Єлгазіної Л.П.
при секретарі Хачатрян А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Артемівського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: закрите акціонерне товариства Страхова компанія «ВУСО», товариство з додаткової відповідальністю «Страхова компанія «Кредо», закрите акціонерне товариства «ПриватБанк» - про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
у с т а н о в и в :
До апеляційного суду звернувся відповідач ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_3.
Суд першої інстанції виходив з того, що 10 листопада 2007 року біля с.Зайцево на автодорозі Артемівськ-Горлівка сталась дорожньо-транспортна подія за участю водіїв ОСОБА_1, який керував своїм автомобілем ЗАЗ, та ОСОБА_3, який керував автомобілем ВАЗ, що належить його дружині ОСОБА_2
Постановою Микитівського районного суду м.Горлівки від 27 грудня 2007 року було встановлено, що ДТП сталась з вини відповідача ОСОБА_1, який був цією постановою притягнутий до адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції також встановив, що вини позивача ОСОБА_2 у тій події, що сталась, немає, тому суд частково задовольнив позовні вимоги та стягнув з відповідача на користь власниці автомобіля ОСОБА_2: матеріальну шкоду з урахуванням інфляції у загальній сумі 14 949 грн. 23 коп.; витрати на транспортування автомобіля з місця події у сумі 419 грн.; вартість проведення авто-товарознавчого дослідження у сумі 350 грн.; витрати на телефонні переговори зі страховою компанією у сумі 32 грн. 33 коп.; вартість пального, яке було використане для поїздок у страхову компанію у сумі 249 грн. 28 коп.; витрати на надання юридичної допомоги у сумі 1000 грн.; моральну шкоду у сумі 1 500 грн. та судові витрати.
На користь ОСОБА_3, який керував пошкодженим автомобілем було стягнуто: вартість придбаних ліків для лікування набутих під час ДТП ушкоджень здоров»я у сумі 542 грн. 16 коп.; моральну шкоду у сумі 1 000 грн. та судові витрати.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачам у повному обсязі, оскільки вважає, що рішення суду є незаконним.
Суд першої інстанції не врахував, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована, причому, ліміт страхової відповідальності становить 25 500 грн., тому саме страхова компанія мала відшкодувати всю суму спричиненої матеріальної шкоди – 21 516 грн. 93 коп., а не лише її частину у розмірі 10 243 грн. 22 коп.
Страхова компанія також повинна була відшкодувати вартість транспортування пошкодженого автомобіля позивачки з місця ДТП.
Суд також не врахував, що витрати позивачки на оплату послуг оцінювача пошкоджень автомобіля у сумі 350 грн. страхова компанія вже їй відшкодувала, тому суд помилково стягнув їх з нього повторно.
Не надала позивачка також належних доказів на підтвердження своїх витрат щодо вартості пального на поїздки у страхову компанію та на ведення телефонних переговорів з нею.
Крім того, апелянт вважає, що незаконно з нього були стягнуті судові витрати та моральна шкода, а також витрати позивачки на проведення судової експертизи та витрати позивача ОСОБА_3 на лікування.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, з таких підстав.
Як було встановлено судом першої інстанції, 10 листопада 2007 року близько 12 год. 30 хв. на автодорозі Артемівськ-Горлівка з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія, в наслідок чого був пошкоджений автомобіль позивачки ОСОБА_3 ВАЗ 210430-20, право управління яким мав її чоловік ОСОБА_4 (а.с.146).
ОСОБА_1 на підставі довіреності від 20 серпня 2007 року керував автомобілем ЗАЗ TF 699 СПГ, що належить на праві власності ОСОБА_5 (а.с.150, 158).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5 була застрахована страховою компанією «ВУСО» на підставі укладеного договору страхування від 9 серпня 2007 року (а.с.43, 63), у зв»язку з чим вказаною страховою компанією була обрахована сума страхового відшкодування у розмірі 10 243 грн. 22 коп. та платіжним дорученням № 4071 від 31 березня 2008 року перерахована позивачці ОСОБА_2 (а.с.64).
1 серпня 2007 року також був укладений договір страхування наземного транспорту між ОСОБА_2 та страховою компанією «Кредо» (а.с.41, 42).
За цим договором пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП є страховим випадком, тому 23 квітня 2008 року СК «Кредо» був складений страховий акт № к-1266, за яким встановлена до сплати ОСОБА_2 сума страхового відшкодування у розмірі 14 251 грн. 10 коп. (а.с.59-60).
Висновком судової авто-товарознавчої експертизи від 6 жовтня 2008 року було встановлено, що вартість матеріальної шкоди, спричиненої власниці пошкодженого автомобіля ВАЗ 21043-20, становить 21 516 грн. 93 коп. (а.с.119-124).
Проте нараховане страховою компанією «Кредо» страхове відшкодування у сумі 14 251 грн. 10 коп. не було сплачене власниці автомобіля тільки через те, що спричинена їй матеріальна шкода вже була відшкодована винуватцем події ОСОБА_1 через страхову компанію «ВУСО», про свідчить повідомлення про відмову від сплати страхового відшкодування від 20 травня 2008 року № 1650, направлене банком на адресу ОСОБА_2
Однак апеляційним судом встановлено, що страховою компанією «ВУСО» була відшкодована тільки частина спричиненої матеріальної шкоди.
В апеляційному суді представник страхової компанії «ВУСО» пояснила, що компанія може відшкодувати позивачці і решту матеріальної шкоди, однак за наявності доказів про проведений ремонт автомобіля та надання відповідних чеків, квитанцій та інших фінансових документів на підтвердження фактично понесених витрат.
Натомість вказані страхові компанії, як і «ПриватБанк», були притягнуті до участі у справі у якості третіх осіб, що значно обмежує їх права та обов»язки, оскільки у даній справі за тих обставин, що встановлені судом, вказані особи мають бути притягнуті до участі у справі як відповідачі.
У відповідності до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не брали участь у справі.
Оскільки судом першої інстанції були порушені вимоги процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування рішення суду, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду слід більш ретельно дослідити надані сторонами докази, у разі необхідності сприяти сторонам у витребуванні належних доказів по справі та ухвалити рішення, яке б відповідало вимогам закону.
Зокрема, суду першої інстанції слід більш детально дослідити докази стосовно понесених позивачкою витрат на телефонні переговори зі страховою компанією, на бензин, використаний на поїздки до цієї компанії, на евакуацію пошкодженого автомобіля, сплату витрат по оплаті висновку спеціаліста авто-товарознавця, витрат на правову допомогу тощо – та зробити з цього приводу обґрунтовані законом правові висновки.
Крім того, судом першої інстанції на користь позивача ОСОБА_3 було стягнуто 542 грн. 16 коп. у відшкодування вартості понесених ним витрат на лікування. Проте справа не містить належних доказів на підтвердження того факту, що придбані ним ліки були використані саме у зв»язку із пошкодженням ним здоров»я у тій дорожньо-транспортній події, що мала місце 10 листопада 2007 року, тому в цій частині позову при новому розгляді справи слід також витребувати належні докази та зробити обґрунтовані висновки.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати через порушення судом першої інстанції вимог процесуального і матеріального права, справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Керуючись ст.ст. 311, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Артемівського міськрайонного суду від 21 грудня 2009 року скасувати.
Справу направити до місцевого суду на новий судовий розгляд.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Судді: