Справа № 22ц-7648/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Марченко Л.М.
Категорія – 57 Доповідач - Азевич В.Б.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про визнання бездіяльності неправомірною та стягнення доплати до пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2010 року, –
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 квітня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Визнана неправомірною бездіяльність УПФ України у м. Краматорську щодо невиплати позивачці доплати до пенсії у вигляді 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Стягнуто з відповідача за рахунок коштів Державного бюджету України недоплачене підвищення пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 710-91 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року – 715-23 грн., з 2009 рік 1 240-20 грн., за січень-березень 2010 року – 476-10 грн.
Відповідач УПФУ у м. Краматорську не погодився з рішенням суду, звернувся із апеляційною скаргою в якій просить його скасувати та відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права. Відповідач вважає, що відсутні правові підстави стягнення вказаних сум доплати до пенсії.
В судове засідання сторони не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідач просив розглянути справу без участі представника УПФ України у м. Краматорську.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню за наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (надалі Закон).
Задовольняючи позов суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року у розмірі 710-91 грн., з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року – 715-23 грн., з 2009 рік 1 240-20 грн., за січень-березень 2010 року – 476-10 грн.
Висновок суду щодо поширення на позивача дії Закону відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки згідно з приписами статті 1 Закону дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, та оскільки датою її народження є 28 квітня 1940 року, тому вона має право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни, що встановлена зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Ро змір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленому для осіб що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Так само, судом першої інстанції при задоволенні позовних вимог, правомірно враховано, що:
статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону. Згідно рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст. 6 Закону з 09 липня 2007 року;
законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст ст. 6 Закону викладено у новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст. 6 Закону з 22 травня 2008 року.
З огляду на викладене, у суду першої інстанції були підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії за вказані вище періоди.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Також не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги з приводу того, що дітям війни повинне виплачуватись підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», оскільки у відповідності з конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем положень вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, з огляду на що суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.1. ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як передбачено п.34) ч.1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» 21 січня 1993 року N 7-93, від сплати державного мита звільняються: Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення; органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Суд першої інстанції в порушення вказаної норми стягнув з відповідача на користь позивачки судовий збір у розмірі 51 грн.
З огляду на наведене, рішення суду в частині стягнення судового збору не ґрунтується на законі.
В решті рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуально права.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду в частині стягнення судового збору – скасуванню, а в решті – залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.3, 309 ч. 1 п. 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області задовольнити частково.
Рішення в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької на користь ОСОБА_1 судового збору у розмірі 51 грн. скасувати.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: