Справа № 22ц-7658/2010 р. Головуючий 1 інстанції Мальований Ю.М.
Категорія 34 Доповідач Азевич В.Б.
___________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої залиттям приміщення, третя особа – Комунальне підприємство «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року зазначений позов задоволений частково – стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода: вартість виконаних підрядних робіт по відновлюваному ремонту приміщення у сумі 81 694-80 грн. та вартість придбаних будівельних матеріалів - 8 010-95 грн., на відшкодування моральної шкоди – 4 000 грн., судовий збір – 958 грн., витрати інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – 120 грн., витрати на правову допомогу – 2 000 грн. В решіт позову відмовлено.
На вказане рішення відповідачка подала апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, та судом не з’ясовані всі обставини справи.
На думку відповідачки, позивачка не довела суду факту того, що витратила на ремонт зазначену суму. Наявність декількох актів про вартість ремонту викликає сумнів щодо правильності розрахунку розміру збитків. Позивачка не надала суду письмових доказів перерахування компанії «Українське Будівництво» грошових коштів.
Також вважає, що виконання ремонту у вказаному позивачкою об’ємі необґрунтовано, оскільки в акті про залиття від 01.07.2008 року зазначено, що залито було 10 кв. м стелі та 5 кв. м стін, а в акті №1 приймання виконаних підрядних робіт йдеться про ремонт стін площею 135 кв. м. При цьому більшу частину затрат по ремонту складає демонтаж електропроводки, електролічильників та освітлення. Необхідність такої заміни не підтверджена відповідними доказами. Згідно довідці ремонтно-експлуатаційної дільниці вказано, що електропроводка потребує заміни, але не вказано у якій частині.
Окрім того, суд додатково стягнув вартість матеріалів, необхідність яких для проведення ремонту на доведена позивачкою.
Вважає, що залиття сталося не з її вини, оскільки тріснула частина шлангу – гвинтова гайка.
Також, на її думку, суд безпідставно стягнув з неї компенсацію моральної шкоди та витрати на адвоката.
Відповідачка підтримала доводи апеляційної скарги.
Представник позивачки ОСОБА_3 просила її відхилити.
Від третьої особи - КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг» надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника підприємства.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами і надав їм відповідну оцінку.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є власницею вбудованого приміщення магазину «Центральний», яке розташоване в буд. 50 по вул. Артема у м. Артемівську.
30 червня 2008 року сталося залиття зазначеного приміщення магазину внаслідок несправності гнучкого приводу до зливного бачку у квартирі №18 вказаного будинку.
На момент залиття власницею квартири №18 була відповідачка ОСОБА_2, яка після звернення до неї з даним позовом продала цю квартиру.
Відповідно до акту обстеження від 01.07.2008 року у наслідок залиття були залита стеля площею 10 кв. м та стіни – 5 кв. м, а також сталося замикання електропроводки.
Згідно п. 2.1 договору на виконання ремонтно-будівельних робіт від 18.07.2008 року, укладеному між суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ТОВ «Компанія «Українське Будівництво», підрядчик взяв на себе зобов’язання власними силами виконати усі передбачені договором роботи по поточному ремонту магазина «Центральний». При цьому ціна робіт та їх вартості відповідно до п. 3.1 склала 81 694-80 грн. Дані роботи були виконані згідно акту №1 про прийняття виконаних робіт за вересень 2008 року з переліком робіт та їх вартості на загальну суму 81 694-80 грн. Вказана сума платіжним дорученням через банківську установу була перерахована позивачкою 05.09.2008 року ТОВ «Компанія «Українське Будівництво».
Задовольняючи позов суд виходив з того, що позивачка довела розмір матеріальної шкоди в частині ремонту приміщення, а відповідачка не спростувала її вимоги відмовившись від проведення експертизи з цього питання. При цьому суд обґрунтовано посилався на ст. 57 ЦПК України та роз’яснення, які викладені в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30.05.1997 року № 8, де зазначено, що у разі незгоди сторони (сторін) оплатити вартість експертизи суду розглядає справу на підставі наявних доказів.
З цих же підстав, суд відмовив позивачці у задоволені позову в частині відшкодування вартості ушкодженого товару.
Суд дійшов висновку, що залиття сталося внаслідок зіпсування гнучкого шлангу до зливного бачку сантехнічного обладнання, нагляд за технічним станом якого відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» повинна здійснювати відповідачка.
Апеляційний суд вважає, що розглядаючи спір суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2008 року сталося залиття внаслідок несправності сантехнічних приладів (гнучкого приводу до зливного бачку), в результаті чого були залиті стеля торгового залу - 10 кв. м. і стіни – 5 кв. м, та сталося залиття електрообладнання (кондиціонер, холодильні вітрини) з замиканням електропроводки, яка потребує заміни. Даний факт підтверджується актом від 01.07.2008 року, який складений представниками ремонтно-експлуатаційної дільниці КП «Артемівська керуюча компанія житлово-комунальних послуг», та довідкою цього підприємства від 02.07.2008 року. Таким чином, подія залиття, його причина та факт завдання шкоди підтверджуються відповідними доказами, чого не оспорювали сторони при розгляді справи.
Згідно частинам 1 та 2 статті 116 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При розгляді справи апеляційним судом відповідачка не заперечувала факту залиття внаслідок зіпсування гайки на шлангу до зливного бачка в її квартирі.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідачки, оскільки остання не довела, що шкоди завдано не з її вини.
Як передбачено ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Позивачка за власний рахунок провела ремонт у приміщення магазину та оплатила роботи підприємству, що виконувало роботи. Даний факт підтверджено договором на проведення ремонтних робіт від 18.07.2008 року та актом прийняття виконаних робіт за вересень 2009 року. (а. с. 100 -107) Згідно виписки з особового рахунку (а. с. 142), та платіжного доручення, що надане апеляційному суду, вбачається, що позивачка 5 вересня 2008 року перерахувала ТОВ «Компанія «Українське Будівництво» 81 694-80 грн. Придбання матеріалів на суму стягнуту судом, підтверджується товарними чеками. (а. с. 50-58)
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідачка не довела своїх заперечень щодо розміру ремонтних робіт.
Колегія судів приходить до висновку, що факт залиття квартири позивачки з вини відповідачки та розмір матеріальної шкоди знайшов своє підтвердження в процесі розгляду справи.
Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з положень цивільного законодавства та визначив грошову компенсацію у сумі 4 000 грн.
Апеляційний суд вважає за можливе погодитися з розміром відшкодування моральної шкоди, оскільки він відповідає характеру порушення прав позивачки, глибині фізичних та душевних страждань, ступеню вини відповідачки, а також іншим обставинам справи.
Розмір витрат по наданню юридичної допомоги не перевищує граничні розміри, встановлені постановою КМ України від 27 квітня 2006 року №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».
З огляду на викладене, апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги та приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог в частині відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: