Справа № 22ц-6036/2010 р. Головуючий 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 20 Доповідач Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Кіровської районної у м. Донецьку ради, ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним, визнання права власності на квартиру, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька», третя особа – приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Химич О.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна від добросовісного набувача,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2010 року, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2010 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1
Задоволений позов ОСОБА_2 – суд визнав недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 7 листопада 2008 року та посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Химич О.А., реєстровий номер 6551.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 одержані за договором купівлі-продажу грошові кошти у розмірі 290 000 грн.
Витребувано у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 квартира АДРЕСА_2. Виключено з Єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно відомості про ОСОБА_3, як власника вказаної квартири.
На вказане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить змінити рішення суду в частині та ухвалити нове - про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_2
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, та ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Вважає, що в процесі розгляду справи було доведено факт укладання договору купівлі-продажу спірної квартири між ОСОБА_1 та ОСОБА_5
На його думку, ОСОБА_2 не має права ставити питання про визнання спірного правочину недійсним, а посилання суду не те, що квартира вибула з володіння позивачки не з її волі не відповідає дійсності. Адже на момент укладання договору купівлі-продажу – 07.11.2008 року, тобто на час набуття ним права власності на вказану квартиру, ОСОБА_2 не була її власником, оскільки право на спадщину визнано за нею рішенням суду від 23.07.2009 року – після укладення договору.
Спірна квартира на підставі рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16.07.2008 року, яке скасоване ухвалою того ж суду від 04.02.2009 року за нововиявленими обставинами, належала ОСОБА_1 Вважає, що на момент посвідчення договору спірна квартира належала останньому і він здійснив її відчуження на законних підставах. Окрім того, він є добросовісним набувачем витребування майна у якого можливо лише у випадках, передбачених ст. 388 ЦК України.
На його думку, такі підстави відсутні, а ОСОБА_2 не була власницею квартири на час її купівлі, тому не має право витребувати квартиру у добросовісного набувача.
Представник ОСОБА_3 та ОСОБА_1 – ОСОБА_6 підтримав доводи апеляційної скарги.
ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 просили її відхилити, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Інші сторони, повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися.
Кіровська районна у м. Донецьку рада та КП «БТІ м. Донецька» подали заяви про розгляд справи за відсутності їх представників.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає за необхідне її відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Апеляційний суд вважає, що при розгляді спору суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 21 жовтня 1994 року № 18493, виданого Фондом комунального майна, належала квартира АДРЕСА_3.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу вказаної квартири від 17 січня 2008 року, який був укладений у простій письмовій формі між ним та ОСОБА_5
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 23.07.2009 року за ОСОБА_2 було визнано право власності на спадщину – зазначену вище квартиру.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що договір між ним і ОСОБА_5 не було нотаріально посвідчено, а сторони не дійшли домовленості по усім суттєвим умовам договору. Тобто договір не був фактично укладений, оскільки власниця квартири не передавала її позивачу, а від не вступив у володіння цим майном . Оскільки, відповідно до ст. 210, 640 ЦК України, договір продажу нерухомого майна є дійсним тільки після державної реєстрації та з урахуванням викладеного, суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_1
З тих підстав, що договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на підставі нікчемного правочину, а рішенням Кіровського районного суду від 23.07.2009 року за позивачкою ОСОБА_2 визнано право власності на цю квартиру, суд першої інстанції зробив висновок, що майно вибуло не з її волі.
Як передбачено ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», з підстав недодержання вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину нікчемними є тільки правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.
Вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
При розгляді таких справ суди повинні з'ясувати, чи підлягає правочин обов'язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
У зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.
З огляду на наведене та конкретні обставини справи, договір між власницею квартири ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не був укладений, тому він не створює прав та обов’язків для його сторін. Окрім того, законом передбачена можливість визнати дійсним договір лише з підстав, встановлених статтями 218 та 220 ЦК, проте обставини справи свідчать про їх відсутність.
Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивачки ОСОБА_9 права ставити питання про визнання договору недійсним та витребувати майно, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням суду по даній справі було визнано дійсним договір купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 та визнано право власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру.
Прокурор Кіровського району м. Донецьку 18.12.2008 року звернувся до суду з заявою про перегляд вказаного рішення за нововиявленими обставинами, яка була задоволена ухвалою від 04.02.2009 року.
Згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Позивачка є спадкоємицею за законом першої черги після смерті своєї бабусі ОСОБА_8 Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 08.09.2008 року встановлений факт батьківства ОСОБА_10 відносно неї, який доводиться сином ОСОБА_8
Протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини – 14.10.2008 року вона зверталася до Четвертої нотаріальної контори за витягом зі Спадкового реєстру.
Тобто вона, ще до укладення договору, що оспорюється відшукувала своє право на спадкове майно – вказану квартиру.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 16 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: