Справа № 22ц-3502/2010 р.             Головуючий в 1 інстанції Попревич В.М.

Категорія 20                         Доповідач Азевич В.Б.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

25 червня 2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Зубової Л.М.,

суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.,

при секретарі Голубцові А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості , за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року,  -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2009 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду мотивуючи свої вимоги тим, що 25.09.2007 року він дав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 200 доларів США для придбання автомобілю. За усною домовленістю, зазначене зобов’язання відповідач повинен був виконати протягом трьох місяців. Оскільки боржник не виконав свого обв’язку та не повернув йому гроші, тому просив суд стягнути суму боргу у розмірі 7 200 грн. з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних.

Рішенням  Київського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року позов задоволений частково – стягнута сума заборгованості у розмірі 7 200 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

З даним рішенням не погодився позивач та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі посилається на те, що суд невірно застосував норми матеріального права та не врахував всі обставини справи.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, що передбачено ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов’язання.

Також суд стягнув суму боргу без урахування курсу долару на момент ухвалення рішення.

Просив скасувати рішення та ухвалити нове - про задоволення позову у повному обсязі.

Позивач  підтримав доводи апеляційної скарги.  

Відповідач, повідомлений про час та місце розгляду справи, не з’явився.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню.

Згідно п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.2007 року позивач надав відповідачу гроші у сумі 1 200 доларів США, що на той час дорівнювало 7 200 грн., а відповідач зобов’язався придбати та пригнати йому автомобіль

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач є боржником, який прострочив зобов’язання та посилався на ст. 612 ЦК України. Суд відмовив у стягненні інфляційних виплат та 3% річних, оскільки вимоги позивача на знайшли свого підтвердження.

Проте погодиться з даними висновками суду не можливо, виходячи за наступного.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не з’ясував природу спірних правовідносин.

Як вбачається з тексту розписки, відповідач взяв у позивача 1 200 доларів США для придбання та пригону йому автомобіля за 2 000 доларів США.

Строк виконання даного зобов’язання та наслідки його невиконання в розписці не оговорені.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки розпискою не встановлений строк виконання зобов’язання, а позивач не надав суду доказів щодо звернення до боржника з вимогою про його виконання або повернення грошей, тому не можливо визначити термін невиконання обов’язку.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як встановлено ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У зв’язку з тим, що сторони не визначили у розписці термін виконання зобов’язання та правові наслідки, які наступають у разі його порушення, тому вимоги позивача про стягнення  інфляційних виплат та 3% річних не підлягають задоволенню.

Вимога стягнути суму боргу з урахуванням курсу долару на момент ухвалення рішення ґрунтується на законі, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Стягуючи суму боргу, суд узяв до уваги суму, яку вказав позивач у заяві, проте в матеріалах справи відсутні дані про курс долару по відношенню до гривні на момент розгляду справи.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Суму боргу на момент ухвалення рішення судом першої інстанції складе: 1 200 х 8.000 = 9 600 грн., де 1 200 доларів США - сума боргу, 8.000 – курс долару по відношенню до гривні станом на 30.10.2009 року згідно з службовим розпорядженням Нацбанку України від 29.10.2009 року №417/418.

Таким чином, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.  

Задовольняючи позов, судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, а саме: судовий збір у розмірі 87 грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи – 150 грн., та стягнути з відповідача в доход держави судовий збір у розмірі 9 грн.

Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч. 1 п. п. 3, 4, 314 ч. 2, 316, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Донецька від 30 жовтня 2009 року  скасувати.

Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  суму боргу 9 600 (дев’ять тисяч шістсот) грн., а також понесені судові витрати - судовий збір у розмірі 87 (вісімдесят сім) грн. та витрати на інформаційне технічне забезпечення розгляду справи – 150 (сто п’ятдесят) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в доход держави судовий збір у розмірі 9 (дев’ять) грн.

У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних виплат та 3% річних відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий:                 Судді: