Справа № 22ц-5761/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Пікалова Н.М.
Категорія – 27 Доповідач - Азевич В.Б.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Зубової Л.М.,
суддів: Бабенка П.М., Азевича В.Б.,
при секретарі Голубцові А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «БРОКБІЗНЕСБАНК» про визнання договору недійсним, стягнення матеріальної та моральної шкоди, втраченої вигоди, неустойки, коштів на організацію справи, ремонт автомобілю, за послуги автостоянки, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 березня 2010 року, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 березня 2010 року задоволений зазначений позов – стягнуто з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 217-08 грн., судовий збір - 662-17 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 250 грн.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі відповідачка просить скасувати рішення суду, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилаються на те, що пункти договору 1.3 та 4.2.6 кредитного договору суперечать нормі ч. 3 ст. 203 ЦК України. Застрахувавши автомобіль, вона виконала вимоги п. 4.2.6 Договору, але юридичні наслідки, про які йдеться в цьому пункті договору, не наступили. Представник банку пояснив, що положення п. 1.3 Договору носять загальний характер та не надав відповіді на підставі чого вона була повинна про це здогадуватися. На її думку, суд необґрунтовано не узяв до уваги той факт, що Краматорська філія ПАТ «БРОКБІЗНЕСБАНК» та Краматорська філія СК «БРОКБІЗНЕСБАНК» мають єдину поштову адресу та службу безпеки. Суд зазначені заперечення не відобразив у рішенні. Згідно п. 6 кредитного Договору єдиним засобом забезпечення зобов’язань є автомобіль ГАЗ 2705, тому стягнення з неї грошових коштів, а не звернення стягнення на предмет застави, є підтвердженням того, що підписуючи договір вона помилялася в тому, що зміст усіх пунктів договору передбачає настання юридичних наслідків. Вважає що, суд повинен був керуватися ч. 3 ст. 203, ст. 229 ЦК України, оскільки при підписанні договору вона вважала, що згідно п. 1.3 та п. 4.2.6 наступлять юридичні наслідки, але вони не наступили.
Представник відповідачки – Шведкой І.А. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник банку - Старолатка І.В., просив відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду – залишити без змін.
Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судом першої інстанції по справі встановлено, що між банком та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 14/08-73/ІКА від 08.04.2008 року відповідно до умов якого, вона отримала кредит у розмірі 67 725 грн. зі сплатою 16.2% річних з кінцевим терміном повернення 07.04.2013 року.
В порядку забезпечення зобов’язань за даними кредитним договором укладено договір застави транспортного засобу № 14/08-73/ІКА.
Згідно розрахунку відповідачка має заборгованість станом на 29.05.2009 року в розмірі 66 217-08 грн., яка складається з суми непогашеного кредиту – 61 215 грн. та заборгованості по процентам – 5 002-08 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка не виконувала своїх зобов’язань за кредитним договором внаслідок чого утворилася заборгованість. При цьому суд посилався на ст. ст. 525, 526, 536 та 1054 ЦК України та не прийняв до уваги доводи відповідачки щодо неможливості виконати зобов’язання за договором кредиту.
Оскільки в процесі експлуатації заставлений автомобіль зазнав значної шкоди в результаті ДТП, суд прийняв до уваги доводи банку про недоцільність звернення стягнення на предмет застави.
З огляду на наведене, суд першої інстанції не знайшов підстав для визнання правочину – кредитного договору недійсним та відмовив у задоволені зустрічного позову у повному обсязі.
Як встановлено п. 1.3 кредитного договору, видача кредиту здійснюється виключно після укладення договорів, які забезпечують виконання зобов’язань за цим договором, та укладення договорів страхування та підтвердження сплати страхових витрат.
Згідно п. 4.2.6 указаного договору не пізніше дати укладення цього договору та договору застави, за яким у заставу передається майно - ГАЗ 2705 АС-G-2705-ВП з метою забезпечення зобов’язань позичальника за цим договором, застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь банку в рекомендованій банком страховій компанії на строк не менше одного року за пакетом «Повне КАСКО» 100% вартості транспортного засобу.
Дані пункти кредитного договору ґрунтуються на нормам цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 581 ЦК України встановлено, якщо предмет застави не підлягає обов'язковому страхуванню, він може бути застрахований за згодою сторін на погоджену суму. У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика.
Таким чином, висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги відповідачки не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на законі і договорі, та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуально права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 березня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір у розмірі 331-10 коп.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: