У Х В А Л А

                                                            І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

               25 травня  2010 року                                                                                           м. Рівне

Колегія суддів  судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області  в складі

головуючого судді                                                              Шимківа С.С.

                                   суддів                                               Василевича В.С., Демянчук С.В.

              з участю секретаря судового засідання                              Чалої Н.О.,                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в  Сарненському районі на постанову Сарненського районного  суду від  28 грудня 2009  року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28 до Управління Пенсійного фонду України в Сарненському районі Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії, -

в с т а н о в и л а :

Постановою Сарненського районного суду від 28 грудня 2009 року бездіяльність відповідача по невиплаті позивачам надбавки до пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнано протиправною та зобов’язано відповідача провести нарахування і виплату із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року надбавки до пенсії відповідно до вимог цього ж закону.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що ним виконано функції по виплаті дітям війни у 2006 - 2008 роках надбавки до пенсії в повному обсязі, а підстав для визнання дій та бездіяльності протиправною у суду першої інстанції не було. Просив оскаржувану постанову скасувати та відмовити позивачам в позові.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачі знаходяться на обліку у відповідача і згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" мають право на отримання від відповідача надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому місцевий суд обгрунтовано врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону "Про Державний бюджет України на 2007 рік", якими було зупинено у 2007 році дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" та врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр 2008 визнано неконституційними зміни до ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни", що внесені п. 41 розділу 2 Закону "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України " від 28 грудня 2007 .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

З урахуванням зазначеного місцевий суд прийшов до вірного висновку, що з моменту визнання неконституційними законів, які зупиняли дію ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" і до кінця року, тобто з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати надбавку до пенсії в розмірі, встановленому ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни".

Окрім того, колегія суддів прийшла до висновку, що місцевий суд відповідно до ч.7 ст. 9 КАС застосував аналогію закону і примінив до спірних правовідносин мінімальний розмір пенсії за віком визначений статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи те, що постанова місцевого суду була ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.

_______________________________________________________________________________________________

               Справа № 22-а-701                                                        Головуючий в суді 1 інст. Довгий І.І.

  Категорія № 57                                                              Суддя-доповідач Шимків С.С.  

Керуючись ст. 15 , п.1 ч. 1 ст. 307 , ст. 308 , ст. 315 , 317 ЦПК України, п.2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року , ст. 28 Закону України «Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування»,   колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Сарненському районі Рівненської області відхилити.

Постанову Сарненського районного суду від  28 грудня   2009 року  залишити без змін.    

 Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно. Вона може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.

Головуючий-суддя С.С. Шимків

Судді:                                                                                                               В.С. Василевич

                                                                                                                          С.В. Демянчук