Справа № 22ц-8018 /2010 Г оловуючий в I інстанції Корекян Н.Р.
Категорія 57 Суддя - доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
Іменем України
29 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючої судді: Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі: Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області на постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області про зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії, –
В С Т А Н О В И В :
Постановою Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року Управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області /надалі - УПФУ в м. Сніжне Донецької області/ зобов’язане здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 8 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 369 грн.50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Відповідач - УПФУ в м. Сніжне Донецької області не погодився з постановою суду, звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та в задоволенні позову відмовити. Необхідність скасування постанови обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права.
В судове засідання сторони не з’явилися, від відповідача на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу без участі його представника. ОСОБА_2 про час і місце розгляду справи належним чином повідомлена.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
З позовної заяви ОСОБА_2 видно, що 8 вересня 2009 року вона звернулась до суду за захистом свого порушеного права та просила зобов'язати УПФУ в м. Сніжне Донецької області провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 по 31 грудня 2008 року в сумі 3 891 грн. 90 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» /надалі Закон/, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 8 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 369 грн. 50 коп., в межах річного строку звернення до суду.
Висновок суду щодо поширення на правовідносини з приводу нарахування та виплати державної соціальної допомоги дитині війни дії Закону узгоджується з вимогами чинного законодавства.
Так, згідно з приписами статті 1 Закону, дитиною війни є особа, яка є громадянином України, та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, та оскільки датою її народження є 15 січня 1940 року, остання має право на отримання державної соціальної підтримки дітей війни, що встановлена зазначеним Законом.
А саме, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Також суд обґрунтовано дійшов висновку, що розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Беручи до уваги положення ст. 6 Закону, діючи з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності здійснення позивачу щомісячної доплати до пенсії.
Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимог позивача в іншій частині, суд, обґрунтовано виходив з того, що згідно ст. 7 Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, та при цьому врахував, що дію статті 6 Закону на 2006 рік зупинено згідно із частиною 1 пунктом 17 статті 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-VI, також судом враховано, що Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 грудня 2006 року, який набрав чинності 15 березня 2006 року, до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону, у 2006році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ОСОБА_2 України з питань бюджету – проте у 2006 році пільги встановлені ст. 6 Закону запроваджені не були.
Окрім того, в судовому засіданні вірно встановлено, що статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону та згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року це положення Закону визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону з 09 липня 2007 року.
Також судом правильно встановлено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року текст ст. 6 Закону було викладено у новій редакції, якою виключено положення про нарахування щомісячної доплати до пенсії та підвищення дітям війни пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Разом з тим, судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року це положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року визнано неконституційним та відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції з 22 травня 2008 року.
У той же час при частковому задоволенні позовних вимог та при визначені періоду для нарахування соціальної державної підтримки, суд першої інстанції обґрунтовано керувався положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, який був чинним на момент розгляду справи судом першої інстанції і дія якого розповсюджувалася на справи, пов’язані із соціальними виплатами, та при цьому обґрунтовано враховував, що позивач звернулася за захистом свого порушеного права з позовом до суду 8 вересня 2009 року.
Таким чином, суд правомірно застосував річний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України з часу звернення ОСОБА_2 з позовом до суду.
З огляду на викладене, у суду були підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині нарахування щомісячної доплати до пенсії з 8 вересня 2008 року по 31 грудня 2008 року у загальній сумі 369 грн. 50 коп.
Разом з тим, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, оскільки відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, так як реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і встановлених обставин справи, тому апеляційний суд вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Сніжне Донецької області відхилити.
Постанову Сніжнянського міського суду Донецької області від 6 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: