Справа № 22ц-7972/2010 Категорія 57

Головуючий у 1 інст. Бухтіярова І.О. Доповідач   Будулуца М.С.

РІШЕННЯ               Іменем           України

29 червня 2010 року     Апеляційний суд Донецької області

в складі:

Головуючої судді: Курило В.П. суддів: Санікової О.С., Будулуци М.С. при секретарі Сироті Д.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною   скаргою   ОСОБА_1   на   постанову   Ворошиловського районного суду    міста Донецька від 22 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про визнання бездіяльності неправомірною щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та про зобов'язання провести нарахування та виплатити вказану доплату, -

ВСТАНОВИВ:

15 грудня 2008 року ОСОБА_1 звернулась в адміністративний суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька про зобов'язання зробити перерахунок та виплату доплати до пенсії. Вона посилалась на те, що народилась 24 січня 1939 року і має статус «Дитини війни». Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона має право на доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з січня 2006 року. Але відповідач їй таку доплату не нараховує і не сплачує. Тому вона просила визнати таку бездіяльність відповідача протиправною, відновити пропущений нею строк для звернення до суду, як пропущений з поважних причин, і зобов'язати управління пенсійного фонду нарахувати та виплатити таку доплату з 1 січня 2006 року по 2007 рік включно в розмірі 2733 грн.30 коп.

Під час розгляду справи позовні вимоги уточнила і просила зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй таку доплату за період з 2006 року по 2009 рік включно в розмірі 5666 грн. 40 коп. та в наступному здійснювати таке нарахування довічно.

Постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 22 вересня 2009 року визнана протиправною бездіяльність управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька зобов'язане здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог, ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити

позовні вимоги. Вона посилається на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

В судове засідання апеляційного суду позивач та представник відповідача не з'явилися, просили розглядати справу без їх участі.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі ЗО % мінімальної пенсії за віком, яки дитині війни, з 17 липня 2008 року по 31 грудня 2008 року щомісячно, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив. Суд дійшов до висновку, що така бездіяльність відповідача є неправомірною, та зобов'язав його зробити зазначений перерахунок та виплатити позивачу вказані доплати. Інші вимоги позивача не ґрунтуються на законі та позивач пропустила без поважних причин річний строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки з позовом звернулась 17 липня 2009 року.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції - зміні, з наступних підстав.

Відповідно до п. З та п.4 ч. І ст. 309 ЦПК України підставою для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Відповідно до ч. 2 ст. 309 ЦПК України норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував Закон у правовідносинах сторін за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 17 липня 2008 року та з 1 січня 2009 року, що призвело до неправильного вирішення справи в зазначеній частині.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років. З паспорту позивача вбачається, що вона є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції:

"Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1 У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року поновили свою дію в 2007 році з 9 липня 2007 року, а у 2008 року - з 22 травня 2008 року. Тому суд правильно визначив, що управління пенсійного фонду має нарахувати і виплатити позивачу доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд мав зобов'язати відповідача зробити такий перерахунок і виплатити йому доплату до пенсії зі січня 2006 року не ґрунтуються на законі. В 2006 році Кабінетом Міністрів України не було розроблено відповідного механізму застосування вказаного закону, було відсутнє бюджетне фінансування цих витрат взагалі, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати їй доплати до пенсії з 1 січня 2006 року.

Рішення суду першої інстанції в наведеній частині є законним і обґрунтованим і підстав для його скасування не має. А доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, суд першої інстанції безпідставно не задовольнив позовні вимоги про зобов'язання відповідача зробити нарахування та виплатити позивачу доплату до пенсії з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 17 липня 2008 року та за 2009 рік. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в зазначеній частині, суд першої інстанції вважав, що такі вимоги не ґрунтуються на законі та позивач без поважних причин пропустила річний строк звернення до суду, оскільки з позовом ОСОБА_1 звернулась 17 липня 2009 року.

Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

З матеріалів справи убачається, що з позовом ОСОБА_1 фактично звернулась до Донецького окружного адміністративного суду 15 грудня 2008 року, про що свідчить штемпель на конверті (а.с. 6), вона є інвалідом (а.с. З) та має похилий вік (а.с.4), що не врахував суд. За таких обставин позивач з поважних причин пропустила річний строк звернення до суду за захистом порушених прав, що передбачений ст. 99 КАС України, якою керувався суд першої інстанції на час розгляду справи.

Положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції 2004 року існувало на час розгляду справи судом першої інстанції, існує і на теперішній час. Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік» будь - які зміни до вказаного Закону не вносилися.

Отже, у суду першої інстанції не було законних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог щодо виплати позивачу надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за інший період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня

2008 року до17 липня 2008 року та з 1 січня 2009 року, що призвело до неправильного вирішення справи в зазначеній частині.

А бездіяльність управління пенсійного фонду щодо не нарахування і невиплати позивачу вказаних сум доплат у цей період є неправомірною.

Разом з тим не ґрунтуються на законі вимоги позивача щодо здійснення нарахування державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в наступному довічно, тобто на майбутнє, оскільки це суперечить вимогам ст.ст. 15-16 ЦК України щодо захисту цивільних прав та інтересів особи у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильно застосував Закон, що мав бути застосований, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому судове рішення відповідно до п. п. З, 4 ч.І ст. 309 ЦПК України підлягає зміні. Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 в наведеній частині ґрунтуються на законі, окрім вимог щодо здійснення їй нарахування державної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006 рік, з 1 січня 2007 року по 8 липня 2007 року, з 1 січня 2008 року до 22 травня 2008 року та в наступному - довічно, вони підлягають частковому задоволенню. З цих підстав апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід також задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Ворошиловського районного суду міста Донецька від 22 вересня 2009 року змінити.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька по перерахуванню ОСОБА_1 доплати до пенсії, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 17 липня 2008 року та з 1 січня 2009 року, з врахуванням виплачених сум.

Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі міста Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену щомісячну державну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до17 липня 2008 року та з 1 січня 2009 року, з врахуванням виплачених сум.

В іншій частині цю ж постанову залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

           Головуюча:                                                 Судді: