Справа №22ц-7755/2010 Головуючий в 1 інст. Могильницький М.С.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Степаненко В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо призначення та перерахунку пенсії за віком з урахуванням трудового та підземного стажу та відшкодування моральної шкоди , -
В С Т А Н О В И В:
16 жовтня 2008 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо призначення та перерахунку пенсії за віком, в подальшому, за період з 24 січня 2000 року по час звернення до суду з урахуванням трудового стажу та розміру середньої заробітної плати по національним галузям економіки України за 2002 рік в сумі 376.38 грн., з урахуванням відповідності пенсії за віком, але не нижче 4-х мінімальних пенсій за віком щомісячно та з урахуванням відповідності мінімальної пенсії за віком прожитковому мінімуму, встановленому законом;
- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за віком та провести доплату раніше невиплачених сум пенсії за весь період, та стягнути з відповідача 50 000 грн. у відшкодуванням моральної шкоди, завданної порушенням його прав.
Під час судового розгляду справи позивач надав суду доповнення до позовних вимог та просив визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо призначення та перерахунку пенсії за віком, в подальшому, виходячи з загального стажу підземної роботи більше 20 років, та стягнути з відповідача на його користь 370 грн., понесених витрат за проведення судово-бухгалтерської експертизи а також стягнути з відповідача залишок суми оплати за проведення зазначеної експертизи в сумі 1468, 40 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо призначення та перерахунку пенсії за віком з урахуванням трудового та підземного стажу та відшкодування моральної шкоди задоволено частково.
Визнано неправомірним дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо нарахування пенсії ОСОБА_1 за віком та її обмеження на рівні 99,6 грн. з урахуванням мінімальної пенсії у розмірі 24,9 грн., починаючи з 1 листопада 2000 року.
Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області зобов’язано перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 1 листопада 2000 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за 2000 рік у розмірі 270,01 грн., за 2001 рік – 311,3 грн., за 2002 рік – 342 грн., за 2003 рік – 342 грн.
Визнано неправомірним дії Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 пенсії з 1 січня 2004 року із застосуванням середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки, за 1992 – 2002 роки, що визначена постановою Кабінету Міністрів України № 1783 від 20 листопада 2003 року і за 2002 рік дорівнює 276, 38 грн.
Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області зобов’язано перерахувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 1 січня 2004 року з подальшими її перерахунками із застосуванням середньомісячної заробітної плати робітників та службовців, зайнятих у галузях національної економіки за 1992 – 2002 роки, і за 2002 рік дорівнює 376,38 грн.
Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в м. Димитрові Донецької області на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати з проведення судово-економічної експертизи № 6227/25 від 25 серпня 2009 року у розмірі 919 грн. 20 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз витрати з проведення судово-економічної експертизи № 6227/25 від 25 серпня 2009 року у розмірі 549 грн.20 коп.
В решті позовних вимог відмовлено.
З постановою суду не погодився позивач та подав апеляційну скаргу.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, він ставить питання про скасування постанови суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення моральної шкоди, розподілу судових витрат та просить ухвалити нове рішення, яким стягнути на його користь з рахунку відповідача 370 грн., оплачених ним витрат за проведення судово - бухгалтерської експертизи, стягнути з відповідача на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз залишок суми оплати за проведення експертизи - 1468 грн.40 коп., задовольнити його вимоги щодо стягнення з УПФУ в м. Димитрові Донецької області моральної шкоди в повному обсязі та зобов’язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням стажу підземної роботи за основними гірничими професіями - 14 років 3 місяця і 19 днів і відповідно підземного трудового стажу за 22 роки 8 місяців і 10 днів.
В іншій частині рішення сторонами не оскаржується.
В судове засідання представники відповідачів та позивач не прибули, однак в письмовому клопотанні просили розглянути справу без їх участі.
Заслухав доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 24 січня 2000 року знаходиться на пенсіонному обліку в Управлінні Пенсійного фронду України в м. Димитрові Донецькій області та одержує пенсію, яка призначена згідно з п. ”а” ст.13 Законом України „Про пенсійне забезпечення ”.
Станом на 24 січня 2000 року загальний стаж роботи складав 23 роки, 1 місяць та 12 днів.
Стаж роботи за списком № 1 на підземних роботах – 19 років 3 місяця та 24 дні. Для обрахування пенсії були надані відомості про заробітну плату за період часу з 1 січня 1973 року по 31 грудня 1977 року. Розмір пенсії УПФУ в м. Димитрові був обрахований, виходячи з вимог ст.19 Закону України „Про пенсійне забезпечення ”, у відповідності з якою пенсії за віком призначаються, виходячи з 55% заробітку, а працівникам , які були зайняті на роботах, передбачених п. ”а” ст. 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення ”, пенсія збільшується на 1% заробітку. Загальний відсоток розрахунку пенсії із заробітку за пенсійною справою ОСОБА_1 складає 74 %.
При цьому суд обґрунтовано не взяв до уваги посилання позивача на положення сти.14 Закону України „Про пенсійне забезпечення в частині розрахунку пільгового підземного стажу в кратному обчисленні: 1 рік роботи по вказаних професіях зараховувати за 1 рік та 3 місяці, оскільки цей порядок обчисленні пільгового підземного стажу застосовується тільки для визначення права на призначення пільгової пенсії за віком незалежно від віку особи, відповідно до положень ст.14 зазначеного Закону.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про пенсійне забезпечення ” позивачу правильно обчислена пенсія від заробітку у розмірі 74 %, оскільки його пільговий стаж складає повних 19 років.
Максимальний розмір пенсії не міг перевищувати чотирьох мінімальних пенсій за віком для працівників, зайнятих на роботах, передбачених п. „а” ст. 13 зазначеного Закону України.
Станом на 19 серпня 2008 року при зверненні ОСОБА_1 в УПФУ з заявою про перерахунок пенсії з додатком стажу роботи після призначення пенсії загальний стаж позивача склав 28 років 8 місяців і 11 днів, а стаж його роботи за списком № 1 не змінився і складав 19 років 3 місяці і 24 дні. З урахуванням цього стажу відповідач зробив йому перерахунок пенсії.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку щодо обрахування загального стажу позивача та стажу його роботи за списком № 1 на підземних роботах і підстав для скасування або зміни рішення, на які посилався апелянт щодо перерахунку його пенсії з врахуванням стажу підземної роботи за основними гірничими професіями - 14 років 3 місяця і 19 днів і відповідно підземного трудового стажу за 22 роки 8 місяців і 10 днів, не убачається.
При цьому суд врахував, як матеріали пенсійної справи щодо обрахування стажу роботи позивача, так і висновки судово-бухгалтерської експертизи № 6227/25 від 25 серпня 2009 року.
Також суд першої інстанції вірно зробив висновок про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачем.
Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди ”, спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами законодавства, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Пенсійним законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди.
Окрім цього, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову суд першої інстанції правильно застосував норми ст. 94 КАС України і порівну поклав на сторони обов’язок по оплаті витрат за проведення судово - бухгалтерської експертизи.
Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Таким чином, порушень норм матеріального або процесуального законодавства у справі в межах доводів апеляційної скарги не вбачається і тому, відповідно ст.308 ЦПК України, апеляційний суд постанову суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційні скарги – відхиляє.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами ” від 18 лютого 2010 року, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: