С права № 22-8048/2010р. Головуючий в 1 інстанції Мірута О.А.
Категорія 57 Доповідач Хейло Я.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Новікової Г.В.
суддів Хейло Я.В.,Троценко Л.І.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районного в м. Донецьку ради на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районного в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними , зобов’язання нарахування та виплати соціальної допомоги на оздоровлення,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач 26 січня 2010 року звернувся до суду з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними, стягнення з відповідача недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік .
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю. Суд визнав неправомірними дії УПСЗН Ворошиловської районного в м. Донецьку ради щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_1 недоотриманої суми на оздоровлення за 2007 рік та стягнув з УПСЗН Ворошиловської районного в м. Донецьку ради за рахунок Державного бюджету на користь ОСОБА_1 недоотриману суму допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 19515,60 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Сторони у судове засідання не з’явилися, про час, дату та місце судового розгляду були повідомлені належним чином та надіслали суду заяви в яких просять розглянути справу у їх відсутність.
Апеляційний суд, заслухав суддю - доповідача,перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року, в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин, визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи, що підтверджено посвідченням та довідкою МСЕК (а.с.6-9).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач за період 2007 року виплатив йому компенсацію на оздоровлення, в розмірі, меншому ніж передбачено статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки відповідача позивачу було сплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2007 рік – у розмірі 284,40 грн.
Згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 6 червня 1996 року N 230/96-ВР передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії інвалідам другої групи в розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат . Згідно частин 3, 5, 7 статті 48 вказаного Закону щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення, виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати .
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Пунктом 1 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод.
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
При розгляді справи судом встановлено, що постанова Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року на підставі якої відповідач проводив виплати допомоги позивачу у меншому розмірі була прийнята всупереч вимог статей 48, 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому посилання апелянта на цю постанову апеляційний суд не приймає до уваги та оцінка правовідносин щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється на підставі пункту 1 частини 1 статті 92 Конституції України та статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що виплата повинна була здійснюватися в порядку, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі сорока п’яти мінімальних заробітних плат станом на день виплати.
Суд не приймає посилання апелянта на відсутність бюджетного фінансування для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги та згідно частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Враховуючи викладене апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права та передбачені законом підставі для її зміни чи скасування відсутні.
Керуючись статтями 307,308,314 ЦПК України апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради - відхилити. Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею чинності.
Головуючий: Судді: