Справа №22ц-7440 /2010 Головуючий в 1 інст. Домарєв О.В.
Категорія 57 Доповідач Будулуца М.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 3 листопада 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до УПФУ в Калінінському районі м. Донецька про поновлення строку звернення до суду за захистом порушених прав, визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, моральної шкоди та спонукання до виконання певних дій, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 у жовтні 2008 року звернувся до суду та просив відновити пропущений строк для звернення за захистом свого порушеного права, зобов'язати УПФУ в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком, починаючи з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року в сумі 2733 грн.30 коп.
В подальшому, 27 серпня 2009 року позивач надав до суду уточнений адміністративний позов, відповідно до якого, просив зобов'язати УПФУ в Калінінському районі м. Донецька провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком на підставі ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” з 1 січня 2006 року по дату розгляду позову в загальній сумі 4915 грн.80 коп. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн., зобов’язати відповідача в подальшому провадити нарахування в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а 27 жовтня 2009 року він знову подав уточнений адміністративний позов, в якому просив зобов'язати відповідача провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по дату розгляду позову в загальній сумі 5819 грн., з врахуванням індексу інфляції за 2006 – 2008 роки, зобов’язати відповідача в подальшому провадити нарахування в такому ж розмірі – 30 відсотків мінімальної пенсії за віком та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 1000 грн., завдану порушенням його права на отримання зазначеної доплати.
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 3 листопада 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково .
ОСОБА_1 поновлено строк для звернення до суду з позовом.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька щодо ненарахування та невиплати йому підвищення щомісячної доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як діти війни, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька зобов'язано здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у загальному розмірі 1426 грн.14 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
З постановою суду не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу.
Посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постанову суду в частині відмови в задоволенні позову і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, починаючи з 1 січня 2006 року по день ухвалення рішення в сумі 5819 грн. та у відшкодування моральної шкоди стягнути з відповідача 1000 грн., вказуючи, що він, як дитина війни, відповідно до чинного законодавства – ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ”, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2006 року по дату розгляду позову та в подальшому.
В судове засідання з’явився позивач ОСОБА_1, від представника відповідача на адресу апеляційного суду надійшла заява, в якій останній просив розглянути справу без його участі.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус «дитина війни» і є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195 - № 2195 - IV /надалі Закон № 2195 - IV/, та суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідно до ст. 6 Закону № 2195 - IV відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у загальному розмірі 1426 грн.14 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Висновок суду щодо поширення на правовідносини з приводу визначення позивачу доплати до пенсії, як дитині війни, дії ст.6 Закону № 2195 - IV за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії за цей період у загальному розмірі 1426 грн.14 коп. – відповідає вимогам діючого законодавства і в цій частині постанова суду сторонами не оскаржується.
Відмовляючи в задоволенні іншої частині позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з безпідставності заявлених ним правових вимог. Суд зазначив, що згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235 – IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, зупинено дію ст.6 Закону № 2195 - IV на 2006 рік. Відповідно до п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію ст.6 Закону № 2195 - IV на 2007 рік.
9 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 ухвалено Рішення № 6-рп/2007 та відповідно до п.3 якого, визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Пунктом 5 наведеного Рішення визначено, що воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень зазначених законів, що визнані неконституційними.
У відповідності із ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної в позові доплати до пенсії у 2006 - 2007 роках на період зупинення дії ст.6 Закону № 2195 - IV, а положення статті 6 Закону № 2195 - IV стосовно того, що пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, які були чинними з 9 липня 2007 року, тобто з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом України і діяли по 31 грудня 2007 року.
В наступному Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України» від 28 грудня 2007 року № 107 - IV були внесені зміни до ст.6 Закону № 2195 – IV, відповідно до яких, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Пунктом 20 статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551- ХII (у редакції Закону від 5 жовтня 2005 року № 2939-IV, що діє в теперішній час) передбачено, що учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
УПФУ в Калінінському районі м. Донецька, виконуючи приписи зазначеного закону в період з 1січня 2008 року по 22 травня 2008 року діяв правомірно, а тому суд першої інстанції правильно зазначив, що визнати протиправними дії останнього в цей період неможливо.
Надалі, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10 - рп/2008 визнані неконституційними положення пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих акті України» від 28 грудня 2007 року № 107 – IV.
Отже, з 22 травня 2008 року відновлена дія ст.6 Закону № 2195 – IV, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Вимоги позивача щодо перерахунку пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, як зазначено вище, суд правильно визнав такими, що підлягають задоволенню.
Втім, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитини війни, з січня 2009 року по день ухвалення рішення, суд першої інстанції правильно визнав необґрунтованими, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 рік № 8354 - IV, який набув чинності з 1 січня 2009 року, розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України. Статтею 54 цього ж Закону № 8354 - IV у 2009 році установлено прожитковий мінімум на одну особу для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року. В наступному, в статтю 54 були внесені зміни Законом України від 6 листопада 2009 року № 1715 - VI щодо прожиткового мінімуму, які набули чинності з 18 листопада 2009 року (після ухвалення постанови суду).
Відповідно до п.8 постанови Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48 грн.10 коп., з 1 липня - 48 грн. 20 коп., з 1 липня 48 грн. 20 коп. та з 1 жовтня – 49 грн.80 коп.
Зазначені положення ст.54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 рік № 8354 - IV та постанова Кабінету Міністрів України « Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»№ 530 від 28 травня 2008 року неконституційними не визнані та є чинними.
З огляду на викладене суд правильно дійшов висновку, що вимоги позивача у частині зобов’язання відповідача здійснити виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за 2009 рік та зобов’язання відповідача в подальшому провадити нарахування в такому ж розмірі, тобто на майбутнє, не відповідають діючому законодавству, оскільки відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання , який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Також суд правильно відмовив і в задоволенні вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди, завданої невиплатою УПФУ зазначеної доплати, на що посилався апелянт, оскільки це не передбачено діючим законодавством, що регулює спірні правовідносини.
Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ” від 17 липня 2003 року № 1078 зазначено, що до об’єктів індексації, визначених у пункті 2 постанови, не відносяться, зокрема соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої статті 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”; додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму), а тому суд першої інстанції також правильно відмовив у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо індексації не отриманих сум підвищення до пенсії.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки порушень норм матеріального або процесуального законодавства у справі не вбачається, то відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу – відхиляє.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 315 ЦПК України, Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних з соціальними виплатами ” від 18 лютого 2010 року, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Калінінського районного суду м. Донецька від 3 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: Судді: