Справа № 22ц-5835/2010 Головуючий у 1 інстанції:Садчиков Д.В.
Категорія 26 Доповідач Будулуца М.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 р. м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого - судді Курило В.П.
суддів: Будулуци М.С., Санікової О.С.
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Добропілля Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України м. Добропілля Донецької області (далі - відділення ВВД ФССНВ України у м. Добропілля Донецької області), за участю третьої особи: державного підприємства «Добропіллявугілля» про визнання акту за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві дійсним та зобов’язання вчинити певні дії , -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 9 червня 1979 року по 19 листопада 1992 року він працював підземним електрослюсарем 4 розряду на «Шахті ім. РККА», яка в теперішній час має назву шахта „Алмазна” Державного підприємства „Добропіллявугілля”, де 30 серпня 1990 року о 13 годині з ним трапився нещасний випадок. При скороченні скребкового ланцюга на конвеєрі СП – 63 відбувся обрив стопорної скоби і йому була спричинена травма руки. 1 вересня 1990 року на шахті був складений акт за формою Н - 1, копію якого, з рукописним текстом, без підпису керівника та членів комісії, з печаткою відділу кадрів йому видали на руки. За висновком МСЕК від 8 червня 1993 року йому встановлено 5% втрати професійної працездатності строком на 2 роки та підприємством йому була нарахована сума регресу, яку він отримував щомісяця на протязі двох років.
У лютому 2009 року він звернувся до відповідача для призначення страхових виплат і одноразової грошової допомоги, але йому було відмовлено в прийомі документів через відсутність оригіналу акта за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві. Після звернення на шахту для отримання оригіналу зазначеного акту він отримав відповідь про неможливість його надання, оскільки останній повинен зберігатися в архіві на протязі 45 років. На відповідні запити він отримав від МСЕК і шахти нотаріально посвідчені фотокопії акту за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року, які суттєво відрізнялись від тієї копії акту Н-1, яку він мав.
Просив суд визнати нотаріально засвідчену копію акту за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві дійсною та зобов’язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України м. Добропілля Донецької області сформувати його регресну справу на підставі наданої нотаріально засвідченої копії вказаного акту.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним нотаріально засвідчений акт форми Н-1 № 70 від 1 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві, що стався з ОСОБА_1 30 серпня 1990 року під час роботи на «Шахті ім. РККА» виробничого об’єднання «Добропіллявугілля».
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України м. Добропілля зобов’язано сформувати регресну справу на підставі наданої нотаріально засвідченої копії акту за формою Н-1 № 70 від 1 вересня 1990 року, виданого на ім’я ОСОБА_1, яка належить підприємству Міністерства вугільної промисловості СРСР шахті імені РККА, в теперішній час Державне підприємство «Добропіллявугілля» Відокремлений підрозділ «Шахта «Алмазна».
З рішенням суду не погодився ВВД ФССНВ України у м. Добропілля Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказане рішення суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що відповідно до діючого Порядку розслідування та ведення нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою КМ України від 25 серпня 2004 року № 1112, з метою захисту своїх прав та усунення виявлених технічних недоліків в оформленні актів, потерпілі звертаються з заявою до керівників підприємств або профспілкових організацій щодо надання їм належним чином оформлених актів Н- 5 , Н-1(або НПВ) та П- 4. В разі відмови роботодавця скласти акти за формою Н - 5 та Н -1(або НПВ) чи незгоди потерпілого або особи, яка представляє його інтереси, із змістом актів вказаної форми, посадова особа органу Держгірпромнагляду має право видавати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н - 9 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку. В разі відмови роботодавця провести (додаткове) розслідування або якщо Фондом в оформленні актів виявлені грубі порушення вимог законодавства, потерпілий звертається до органів Держгірпромнагляду або суду.
В засіданні апеляційного суду представник ВВД ФССНВ України у м. Добропілля Донецької області Орлова Н.В. підтримала доводи апеляційної скарги, просила скаргу задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 в письмовому зверненні до суду просив розглянути справу у його відсутності та заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Інші особи, які беруть участь у справі, повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, з таких підстав.
Відповідно до ст. 303 ч.1 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ст. 309 ч.1 п.3 і п.4 того ж Кодексу підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних або юридичних осіб, поданим у відповідності з цим Кодексом, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які приймають участь у справах.
Суд, у відповідності з вимогами ст.212 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до ВВД ФССНВ України у м. Добропілля Донецької області.
Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні справи не врахував, що відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до змісту ст.ст.11, 15 ЦК України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способом захисту суб’єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.
Позивач звернувся до суду з позовом, спосіб захисту якого не передбачений ст.16 ЦК України.
За таких обставин апеляційний суд приходе до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ВВД ФССНВ України м. Добропілля Донецької області про визнання акту за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві дійсним та зобов’язання вчинити відповідачем певні дії.
Оскільки суд першої інстанції порушив вимоги ст.309 ч.1 п.3 і п.4 ЦПК України, допустив невідповідність висновків обставинам справи та порушив норму матеріального права, рішення Добропільського міськрайонного суду слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у м. Добропілля Донецької області задовольнити частково.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 березня 2010 року скасувати.
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України м. Добропілля Донецької області про визнання акту за формою Н-1 № 70 від 01 вересня 1990 року про нещасний випадок на виробництві дійсним та зобов’язання вчинити певні дії.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий: Судді: