У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 25 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

                                            головуючого  Новодворської О.І.

                                            суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.  

                                            при секретарі  Суліма Є.Ю.    

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2010 року по цивільній справі за позовом   Комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію, -

                                                                В С Т А Н О В И Л А:

          Рішенням Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2010 року  стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Макіївтепломережа» у солідарному порядку заборгованість за відпущену теплову енергію у розмірі 2605  гривень 27 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 (тридцять) гривень, а всього стягнути 2635  гривень 27 копійок солідарно.

Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь держави у солідарному порядку судовий збір у розмірі 51 гривня.

 В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просять рішення скасувати та  ухвалити нове рішення, урахувавши, що відповідачка ОСОБА_1  відноситься до осіб, на яких розповсюджується закон України « Про соціальний захист дітей війни», та те, що позивачем послуга надавалася неякісно.  

 Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної  скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів цивільної справи убачається, що у жовтні  2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення суми боргу за відпущену теплову енергію,  посилаючись на те, що вони мешкають в квартирі АДРЕСА_1 в Червоногвардійському районі м. Макіївки і за період з 01.11.2005 року по 01.09.2009 року не вносять плату за відпущену теплову енергію. Сума заборгованості за вказаний період складає 3221,47 гривень, тому позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь вказану суму заборгованості та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачені ним під час звернення до суду із цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача КП „Макіївтепломережа" підтримала позовні вимоги і просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 позов до неї визнала частково, пояснила, що дійсно тривалий час вона не оплачує послуги КП „Макіївтепломережа" при цьому такі дії мотивує тим що вона не задовільна якістю послуг, наданих позивачем.  

Відповідач ОСОБА_2 також позов КП „Макіївтепломережа" до неї не визнала та пояснила, що вона вважає надані позивачем послуги раніше незадовільними.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно ж до положень ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, передбачено, що кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що не стосуються предмета доказування. Ст. 59 ч. 2 ЦПК України передбачає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 61 ЦПК України передбачено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Згідно ст.ст. 64, 68 ЖК України наймач та члени його сім'ї зобов'язані своєчасно вносити плату за комунальні послуги, в тому числі за теплову енергію.

 Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі мешкають в кв. АДРЕСА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки особового рахунку № 23/52284, виданого ТОВ УК „Альянс-Град", тому відповідно до вимог ст. 541 ЦК України повинні нести солідарну відповідальність по сплаті за комунальні послуги.

Договір реструктуризації заборгованості між позивачем та відповідачами у минулому не укладався, відповідачі ніколи не виконували ніяких дій, що свідчили би визнання ними розміру заборгованості, нарахованої позивачем, навпаки, в судовому засіданні відповідачі повідомили, що із позовом до них вони не згодні.

 Задовольняючи частково позовні вимоги  до відповідачів, суд застосував положення ст. 257 ЦК України, що до загального строку на задоволення позовних вимог в три роки та

 стягнув з відповідачів на користь позивача заборгованість за останні три роки до часу звернення позивача із позовом до суду, а саме за період з 01.01.2006 року по 01.10.2009 року, в розмірі 2605,27 гривень.

Разом з тим, перевіряючи доводи відповідачів, щодо якості наданих послуг та тарифів на надані послуги, суд обгрунтовано виходив із того, що ними не надано  належних доказів на їх підтвердження, позивачем же на підтвердження обґрунтованості своїх вимог надані суду копії температурного графіку, актів про підключення - відключення опалення, з яких вбачається, що позивач свій обов'язок виконує належним чином.

 Апеляційний  суд не може взяти до уваги довід апеляційної скарги про те, що судом не ураховано право відповідачки ОСОБА_1 на 25 % знижку на отримані послуги передбачені Законом України « Про соціальний захист дітей війни», тому що відповідно до розрахунку ( а.с.6-10) така знижка при нарахуванні за теплопостачання відповідачці нараховувалася.

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.    

      Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.

У зв’язку із тим, що відповідачами при подачі апеляційної скарги не були сплачені витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суду в розмірі 120 грн., недоплачені 15, 50грн. судового збору, їх потрібно стягнути з відповідачів солідарно на користь держави.

              Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України,  апеляційний суд –

                                                                    УХВАЛИВ :

            Апеляційну скаргу   ОСОБА_1, ОСОБА_2   відхилити.          

             Рішення       Червоногвардійського районного суду міста Макіївки Донецької області від 26 березня 2010 року  залишити без зміни.

  Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи в апеляційному суду в розмірі 120 ( сто двадцять) грн. та15( п’ятнадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: