У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:
головуючого Новодворської О.І.
суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.
при секретарі Крівцові В.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайого суду Донецької області від 29 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Красноармійськоїміської ради Донецької області, Красноармійського міського голови ОСОБА_3, Красноармійського міського відділу освіти про захист права власності на землю та усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Красноармійського міськрайого суду Донецької області від 29 квітня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні вимог до Красноармійської міської ради Донецької області, Красноармійського міського голови ОСОБА_3, Красноармійського міського відділу освіти про захист права власності на землю, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення паркану висотою більше 10 метрів та дозволу гри на спортивному майданчику тільки в шкільний час і під наглядом вчителів, про відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, задовольнивши його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи, порушенні норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що 22. 02.2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Красноармійської міської ради Донецької області, Красноармійського міського голови ОСОБА_3, Красноармійського міського відділу освіти про спонукання відповідачів прибрати, як такий, що не відповідає стандартним нормам, футбольний стадіон зі спортивної площадки гімназії, про заборону на цій площадці проводити гру в футбол, баскетбол та волейбол та стягнення з відповідачів на його користь солідарно моральну шкоду в розмірі 6511,60 гривень.
30 березня 2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги до відповідачів, про що надав письмову заяву та просить суд захистити його право власності на землю та зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом встановлення паркану висотою більше 10 метрів та дозволити гру на спортивному майданчику тільки в шкільний час і під наглядом вчителів, стягнути з відповідачів моральну шкоду, спричинену порушенням його права власності на землю.
В обґрунтування позову посилався на те, що є власником домоволодіння розташованого в м. Красноармійську, Донецької області вул. 40 років Жовтня, №145 згідно Договору купівлі- продажу від 23 липня 1999 року , яке розташоване на земельної ділянки розміром 0,0467 га, . Ця земельна ділянка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Красноармійською міською радою 03 серпня 1999 року на підставі договору купівлі- продажу та зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 02376
Поруч з його земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться Багатопрофільна гімназія міста КрасноарміЙська Донецької області.
В серпні - вересні 2008 року Красноармійський міський голова ОСОБА_3 разом з директором гімназії ОСОБА_4 на території спортивно- фізкультурного майдачика гімназії самочинно збудували футбольне поле поруч з його будинком, відстань від його будинку до паркану спортивної площадки 4 м. Між його земельною ділянкою та спортивним майданчиком встановлено два паркани - його заввишки 3 метри та гімназії.
Позивач вважає, що будівництво футбольного поля було виконане з порушенням нормативних актів ( дуже близько від будинку), внаслідок чого стало неможливо проживати в будинку. Оскільки гра в футбол триває з ранку до пізнього вечора, він та члени його сім'ї змушені постійно слухати шум та крики. Крім того, м"яч часто перелітає через його паркан, учні гімназії та інші особи заходять в його двір, щоб забрати м"яч та витоптують городину.
Дійшло до того, що на цьому футбольному полі грав мер міста Красноармійська ОСОБА_3, і коли він підійшов до нього щоб поговорити, друзі мера скрутили його руки на вивели з поля, розтягнувши йому зв"язку плечового суглобу (розслідування справи ще не закінчене).
Позивач вважає, що неправомірними діями відповідачів, а саме тим, що він змушений щодня діставати м"яч, вислуховувати крики, образи зі сторони гравців футболу, тим, що порушується його право власності на землю, йому було спричинену моральну шкоду у розмірі 6511,60 грн., яку позивач просить стягнути з відповідачів солідарно. Крім того, позивач просить суд захистити його право власності на землю , усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, шляхом встановлення паркану висотою більше 10 метрів та зобов'язати проводити гру на майданчику тільки в шкільний час і під наглядом вчителів.
В судовому засіданні позивач повністю підтримав позовні вимоги.
Представники відповідачів Красноармійської міської ради та Відділу освіти Красноармійської міської ради позовні вимоги не визнали.
Третя особа директор Багатопрофільної гімназії м. Красноармійська ОСОБА_4 вимоги позивача вважала необґрунтованими.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами цивільної справи, що позивач є власником домоволодіння розташованого в м. Красноармійську, Донецької області вул. 40 років Жовтня, №145 (1951 року забудови) згідно Договору купівлі- продажу від 23 липня 1999 року (а.с.33) , яке розташоване на земельної ділянки розміром 0,0467 га. Ця земельна ділянка належить йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Красноармійською міською радою 03 серпня 1999 року на підставі договору купівлі- продажу та зареєстрованого в книзі записів державних актів на землю за № 02376(а.с.32)
Поруч з його земельною ділянкою за адресою : АДРЕСА_1 знаходиться Багатопрофільна гімназія міста Красноармійська Донецької області- середній загальноосвітній навчально- виховний заклад ІІ-УІ ступенів, знаходиться у комунальній власності Красноармійської міської ради, створена у результаті перейменування ЗОШ №1 м. Красноармійська Донецької області на підставі рішення Красноармійської міської ради від 18.06.2008 року за №5/26-28, що підтверджується Статутом навчального закладу та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. Засновником гімназії є Красноармійська міська рада Донецької області.
Крім того, з матеріалів справи, пояснень представників відповідачів та третьої особи вбачається, що відповідно до генерального плану м. Красноармійська, що підтверджено викопіюванням із топографічної зйомки м. Красноармійська, виконаної в 1986 році, на землях міської ради знаходиться спортивний майданчик, який є невід"ємною частиною Красноармійської гімназії. Спортивний майданчик існує з 1936 року. Згідно цього ж викопіювання, відстань від будинку позивача до спортивного майданчика 3 метри (фактично 4,4 м). Місцезнаходження та розміри спортивного майданчика (22 м- ширина, 42 м- довжина) на цей час не змінились, відхилень від генерального плану міста, виконаного проектним інститутом "Донбасцивілпроект", при розміщенні майданчика не має(а.с.51,45,46).
Згідно Договорів підряду №2 від 1Л0.2008 року, №15 від 2.12.2008 року, №22 від 3 грудня 2007 року на спортивному майданчику Багатопрофільна гімназія міста ОСОБА_2 за період з 2007 по 2008 роки було виконано капітальний ремонт майданчика та огорожі у відповідності з державними стандартами та технічними умовами ДБН. Д.2.4-18-2000, ДБН Д.2.2.-99, ДБН Д.2.4-2000).
Згідно ч. 2 ст.63 Закону України "Про освіту" земельні ділянки державних закладів освіти, закладів та організацій системи освіти передаються їм в постійне користування у відповідності з Земельним Кодексом України.
Відповідно до ст. 38 Земельного Кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об"єктів загального користування.
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови(ст. 39 Земельного Кодексу України)
У відповідності з п.2.6 ДБН Будинки та споруди навчальних закладів, затверджених Наказом Держкоммістобудування України 27.06.1996 року №117 Земельні ділянки загальноосвітніх шкіл повинні мати огорожу заввишки не менше 1,2 м. При розміщенні шкіл всередині житлових кварталів допускається застосування живої огорожі з чагарників заввишки не менше 1,0м.
З врахуванням наведених положень закону та підзаконних актів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про самовільне будівництво футбольного поля відповідачами, з порушенням Державних будівельних норм (ДБН) є необгрунтованими і такими, що не відповідають фактичним обставинам справі. В дійсності була проведена реконструкція ( капітальний ремонт) шкільного спортивного майданчика з заміною ґрунтового покриття на штучне та встановленням нового паркану заввишки 4 м. Висота нового паркану встановлена в межах ДБН і відсутні підстави для заміни цього паркану на вищий - більше 10 метрів , як того вимагає позивач, а тому в задоволенні вимог позивача в цій частині відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, суд обгрунтовано виходив із того, що статтею 1167 ЦК України , на підстави якої посилався позивач, передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, зокрема, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті, при цьому позивачем не надано суду жодного доказу неправомірності дій чи рішень відповідачів. Позовні вимоги за іншими підставми позивачем не заявлялися.
Статтею ж 11 ЦПК України передбачано, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог. Вийти за межі позовних вимог суд має право лише у випадках, прямо передбачених законом, і з дотриманням загальних засад цивільного судочинства. Про це також роз’яснено в п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі».
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи, то підстав для задоволення скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового про задоволення позову немає.
Керуючись ст., ст. 308, 313,315 ЦПК України, апеляційний суд –
УХВАЛИВ :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Красноармійського міськрайого суду Донецької області від 29 квітня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді: