У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 25 червня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

                                            головуючого  Новодворської О.І.

                                            суддів Сукманової Н.В., Кіянової С.В.  

                                            при секретарі Суліма Є.Ю.    

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області  на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області про визнання протиправними дій та стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням  Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року  дії Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області щодо відмови у виплаті щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 як особі маючої статус дитина війни, за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008р. та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 р. визнані протиправними.

        Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007р., з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008р. та з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в загальному розмірі 2664.34  грн.

Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування понесених судових витрат: 51,00 грн. - по сплаті судового збору, 120,00 грн. - по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В решті позовних вимог ОСОБА_1 за період з 1 січня 2007р.по 21 липня 2007 року та 1 січня 2008 р. по 4 травня 2008р. щодо стягнення доплати до пенсії,-відмовити.

  В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в  м. Добропілля Донецької області просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог. В обґрунтування скарги відповідач зазначає, що суд не зважив на те, що на законодавчому рівні не визначено які органи повинні  виплачувати пенсії, за рахунок яких коштів та джерел. Немає підстав вважати, що саме органи пенсійного фонду  повинні виплачувати такі підвищення із бюджету пенсійного фонду. Також вважає, що первинна редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», змінена Законом України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та її відновлення будь-якими нормативними актами не передбачено.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної  скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

З матеріалів справи убачається, що 18 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля (Далі УПФУ м. Добропілля) про визнання протиправними дій відповідача, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги до пенсії, посилаючись на те, що він має статус «дитини війни» у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року,, виплачувана йому пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає, що положення Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» в частині зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись, як порушуючи ст..22 Конституції України. Позивач просить суд стягнути з УПФУ на його користь недоплачену соціальну допомогу згідно до ст..6 Закону України» Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2009 роки в загальному розмірі 3806 грн. та понесені судові витрати в розмірі 171 грн.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

   Представник відповідача УПФУ в м. Добропілля позов не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що УПФУ мають використовувати кошти тільки на виплати, вичерпний перелік яких визначено діючим законодавством України, до яких не відносяться виплати підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

  Відповідно до ст.1. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є   громадянином України та якій на час закінчення ( 2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

  Відповідно до ст.6. Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

  З обставин справи вбачається, що позивачка  ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є дитиною війни.

  Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 відноситься до категорії «діти війни», знаходиться на обліку в ПФУ в м. Добропілля та отримує пенсію за віком. Позивач  протягом 2007-2009 років мав право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, розмір якого не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

  Згідно п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік » призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України  « Про соціальний захист дітей війни».      

  Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до пункту 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачуються підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10 % від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційними.

У зв’язку з вищевикладеним,  суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 9 липня 2007р. по 31 грудня 2007 р.; з 22 травня 2008р.по 31 грудня 2008р., та з 1 січня 2009р. по 31 грудня 2009 року недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо не визначення на законодавчому рівні  джерел та коштів  з яких мають проводитись підвищення до пенсії, не можна прийняти до уваги з наступних підстав.

Згідно ст.3 Конституції України утвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком  держави. Обов’язок по виплаті пенсій покладено на Пенсійний фонд України. Відсутність коштів в Державному бюджеті не може бути підставою для невиконання закону, який діє.

Обов’язки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом  України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, а управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду,  юридичними особами, мають самостійний баланс, рахунки в установах банків.

 Доводи апеляційної скарги про те, що первинну редакцію ст.6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», змінено Законом України  «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і не відновлено будь-яким нормативним актом є необґрунтованими та не можуть бути прийняти судом до уваги з наступних підстав.

Закон України «Про соціальний захист дітей війни» був прийнятий 18 листопада 2004 року, набрав чинності  з 1 січня 2006 року. Законами про Державний бюджет України протягом 2006 - 2008 років до вказаного закону вносилися зміни, якими зупинялася дія статті 6 закону щодо розміру та виплати  підвищення до пенсії. У 2007 та 2008 роках відповідно до рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян та 22.05.2008 N 10-рп/2008 у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України окремі зміни, внесені законами про Державний бюджет на відповідні роки, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

   Так як зупинення дії закону іншим законом не передбачено, а відповідно до ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, суд першої інстанції правильно керувався при розгляді справи Законом України "Про соціальний захист дітей війни" та застосував положення  ст. 6  вказаного закону.

         Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права  і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 303-305, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами», апеляційний  суд ,-

                                                                    УХВАЛИВ :

            Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в м. Добропілля Донецької області  відхилити.

             Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 квітня 2010 року   залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді: