У Х В А Л А

                                         І М Е Н Е М    У К Р А  Ї Н И

12 травня 2010 року                                                                                               місто Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі:     головуючого Буцяка З.І.

     суддів Ковальчук Н.М., Мельника Ю.М.

                  з участю секретаря судового засідання Сеньків Т.Б.,                                                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі на постанову Рівненського районного  суду від 17 грудня 2009   року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про визнання неправомірними дії та стягнення недоплаченого підвищення до пенсії у вигляді надбавки встановленої для „Дітей війни”, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1  звернулася  в суд із адміністративним  позовом, в якому просила зобов”язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити їй, як дитині війни, 3891 грн. 90 коп.  заборгованості по пенсії за 2006 – 2008 роки.

Вимоги обґрунтовувала тим,  що вона відповідно до ст. 13 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни, а ст. 6 цього ж Закону  дітям війни із січня 2006 року  було гарантовано виплату  пенсії збільшеної на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

Відповідач виплачував позивачеві пенсію у меншому розмірі, що призвело до порушення прав позивача.

Постановою Рівненського районного суду від 17 грудня 2009 року  дії  відповідача  в частині невиплати ОСОБА_1 пенсії у  розмірі, визначеному ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”  визнано протиправними та зобов”язано відповідача провести нарахування та виплату із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року пенсії відповідно до вимог цього ж закону.    

В поданій на цю постанову апеляційній скарзі відповідач вказував , що Управління виконало свої функції відносно виплати допомоги позивачу у 2007 - 2008 роках у повному обсязі і всі кошти, отримані відповідачем з Державного бюджету на ці цілі, виплачені дітям війни згідно ст. 95 Конституції, ст. 87 Бюджетного кодексу, Закону України "Про соціальний захист дітей війни".                          

Із цих підстав просило оскаржувану постанову скасувати та ухвалити нову постанову про відмову позивачеві в позові.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач  відноситься до категорії дітей війни і знаходиться на обліку у відповідача.    

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії  підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

            Дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік.

Справа № 22-а-909-10                                                                                                                        Головуючий суддя у І інстанції – Красовський О.О.

Категорія  № 57                                                                                                                                  Суддя-доповідач в Апеляційному суді - Буцяк З.І.

    Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".    

    Аналогічні правовідносини склалися в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року,  визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-пр/2008.

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.        

Отже, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та в період із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач був зобов’язаний нараховувати та сплачувати  пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Окрім того, виходячи із змісту ст. 6 Закону України  "Про соціальний захист дітей війни" вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.    

Відповідно до ч. 7 ст. 9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).    

Отже, вирішуючи даний спір суд дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку розміру доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Колегія суддів  апеляційної інстанції  погоджується із рішенням місцевого суду стосовно того, що відповідач, не здійснив нарахування та виплату надбавки до пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки місцевого суду про протиправну бездіяльність відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по  31 грудня 2008 року.            

Керуючись  ст. 15 , п. 1 ч. 1 ст. 307 ,  ст. 308 ,  ст. 315 , 317 ЦПК України,  п. 2 розділу II  Прикінцевих та перехідних положень Закону України N 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами"  від 18 лютого 2010 року, ст. 28 Закону України „Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”,   колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну  скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Рівненському  районі Рівненської області відхилити.

Постанову Рівненського районного суду від  17 грудня 2009 року  залишити без змін.    

Ухвала апеляційного суду та постанова суду першої інстанції набирають законної сили з моменту   проголошення ухвали апеляційного суду, але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.

Головуючий

Судді: