Справа № 22ц-2269/2007 р.                                             Головуючий у 1 інстанції Міланіч A.M.

Категорія                                                                            Доповідач у 2 інстанції Мережко М.В.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2007 року колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого   Мережко М.В.,

суддів                  Коцюрби О.П., Березовенко Р.В.

при секретарі  Бобко О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 березня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1до Державного підприємства по забезпеченню життєдіяльності зони відчуження і зони безумовного (обов'язкового) відселення «Чорнобильсервіс» про стягнення невиплаченої частини доплати за роботу в зоні відчуження з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року,

Встановила:

у березні 2007 року позивач Звернувся до суду з позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він працює в зоні відчуження в Державному підприємстві «Чорнобильсервіс» в м. Чорнобиль, в тому числі працював там в період 2003-2005 років.

За весь час роботи у зоні відчуження йому повинна була виплачуватись доплата за роботу у зоні відчуження відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір цієї доплати у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року визначений Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №137 «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів і дорівнює 9-ти кратному розміру доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення, плюс премія в розмірі 50 відсотків від цієї суми.

Відповідно до - ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доплата громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення становить три мінімальні заробітні плати.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01.01.2003 року по 01.01.2006 року становив: з 01.01.2003 року - 185 гривень, з 01.12.2003 року - 205 гривень, з 01.09.2004 року - 237 гривень, з 31.01.2005 року-262 гривень, з 01.04.2005 року - 290 гривень, з 01.07.2005 року-310 гривень, з 01.09.2005 року-332 гривень.

Позивач вважав, що виходячи із положень ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №137 розмір щомісячної доплати за роботу в зоні відчуження дорівнює 27 мінімальних заробітних плат плюс 50 відсотків премії від цієї суми і із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати повинен був збільшуватись відповідно і розмір доплат.

Позивач вказував, що незважаючи на наявність вищевказаних законодавчих актів, які регламентують розмір доплати за роботу в зоні відчуження, встановлюючи його в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, адміністрація ДП «Чорнобильсервіс» неправомірно

2

сплачувало йому доплату за роботу в зоні відчуження в розмірі лише 118 грн. 80 коп. (13 грн. 20 коп. х 9 = 118 грн. 80 коп.) плюс 50 відсотків від цієї суми. Всього щомісячна доплата за роботу у зоні відчуження складала 178,20 гривень. При цьому адміністрація ДП «Чорнобильсервіс» посилалась на Постанову Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в якій встановлено, що громадянам які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення установлюється доплата в розмірі 1320 крб. (з урахуванням грошової реформи це 13,20 гривень) та на розпорядження Державного Департаменту-Адміністрації зони відчуження.

Позивач вважав, що це було неправомірним, оскільки відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 усупереч Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначив суму доплати за роботу у зоні безумовного (обов'язкового) відселення в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається законом, було встановлено конкретні розміри таких доплат.

Виходячи із засад пріоритетності Законів над урядовими постановами, позивач вважає застосування зазначеної постанови для визначення розміру доплати за роботу в зоні відчуження неможливим.

Позивач просив суд стягнути З відповідача на його користь невиплачену частину доплати за роботу в зоні відчуження та премію за період із 01 січня 2003 року по 31 грудня 2005 року в сумі 304 458 грн. 86 коп.

Рішення Бородянського районного суду від 11 травня 2007 року в задоволені позову, відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову посилаючись на те, що рішення суду є незаконним, судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що у відповідності з вимогами ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» громадянам, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення провадиться доплата в розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.62 вказаного Закону роз'яснення порядку застосування цього Закону проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості і форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №137 «Про доплати і компенсації особам,  які працюють  в  зоні відчуження  і зоні  безумовного  (обов'язкового)

3

відселення після повного відселення жителів» встановлено, що у період з 01 січня 2003 року по 01 січня 2006 року особам, які постійно працюють у зоні відчуження проводиться доплата у 9-ти кратному розмірі доплати, встановленої для громадян, які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що громадянам які працюють у зоні безумовного (обов'язкового) відселення установлюється доплата в розмірі 1 320 тис. крб. (після грошової реформи - це відповідно 13,20 гривень). Вказана Постанова була прийнята відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленому постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1995 року, введена у дію з 01 серпня 1996 року і в період 2003-2005 років була чинною.

Вказана постанова прийнята відповідно до норм та вимог, встановлених постановою Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року №49/96 «Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України «Про оплату праці» та встановлення мінімального розміру пенсій за віком», пунктом 3 якої передбачено, що до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, тарифні ставки та оклади, розраховані на основі мінімальної заробітної плати, здійснюються (застосовуються) у розмірах, які діють станом на 01 лютого 1996 року.

Пунктом 1 постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року 49/96 встановлено з 01 березня 1996 року мінімальний розмір заробітної плати у розмірі 1 мільйон 500 тис. крб. Вказано, що мінімальний розмір переглядається відповідно до законодавства України з метою поступового його наближення до межі малозабезпеченості, затвердженої у встановленому Законом порядку.

Пунктом 4 зазначеної постанови зобов'язано Кабінет Міністрів України до 01 жовтня 1996 року внести до Верховної Ради України пропозиції щодо приведення актів законодавства України у відповідність з дією постановою.

Ні Закон України «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік» від 13 грудня 2001 року, ні Закони України «Про Державний бюджет України» на 2003, 2004, 2005 роки, які встановлювали мінімальну заробітну плату на відповідні роки, не передбачали внесення змін для обрахування розміру соціальних виплат, та скасування постанови Верховної Ради України від 20 лютого 1996 року.

Законом України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» в ст. 2 передбачено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини бюджетів на ці роки, тому введені розміри мінімальної заробітної плати не застосовуються як розрахункова величина для визначення доплат, допомоги, компенсаційних виплат та інших виплат.

Стаття 2 Закону України від 26 грудня 2002 року «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік» вказує, що до 01 березня 2003 року Кабінету Міністрів України слід було внести позиції про поетапне наближення розміру мінімальної заробітної плати до прожиткового мінімуму та внесення змін до Законів України, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна та. Оскільки це не було в послідуючому зроблено, то відповідно застосовуються чинні на час прийняття і застосування відповідних законів норми законодавства України.

Частина 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України зазначає, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього кодексу та Закону України «Про державний бюджет України».

4

Частиною 1 статті 23 встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідних бюджетних призначень (які відповідно встановлюються Законом про Державний бюджет України і порядку, визначеному цим кодексом).

Посилання позивача на зміни розміру мінімальної заробітної плати, як підставу для збільшення пільгових виплат, згідно 39 Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є безпідставним, оскільки на час прийняття даного Закону мінімальна заробітна плата мала один розмір, а її збільшення відповідно до чинного законодавства не передбачало автоматичного застосування нової мінімальної заробітної плати при нарахуванні і виплаті соціальних виплат.

Суд першої інстанції правильно зробив висновок про те, що при здійсненні вищевказаних доплат позивачу відповідач проводив їх згідно діючого законодавства і підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Посилання скаржника на те, що рішення суду є незаконним, судом першої інстанції не з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Колегія судців вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

Керуючись; ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 11 травня 2007 року - залишити

без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в

касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.