Справа № 22ц - 7897/10 Головуючий в 1 інстанції - Літвінова Л.Ф.
Категорія - 57 Доповідач - Котушенко С.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2010 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Петренко І.О.
суддів Романюк М.М., Котушенко С.П.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області на постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення соціальної допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з уточненим в ході розгляду справи позовом до управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області про стягнення соціальної допомоги. В обґрунтування позову посилалася на те, що має статус дитини війни. Із засобів масової інформації в 2007 році вона довідалася про своє право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії. Посилаючись на те, що відповідач, всупереч вимогам ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не виконує обов'язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність з законом, позивавчка просила визнати його відмову у виплаті їй щомісячної соціальної допомоги протиправною і зобовязати здійснити нарахування та виплату їй щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006-2009 роки, поновивши строк на звернення до суду.
Постановою від 21 січня 2010 року Межівський районний суд Дніпропетровської області визнав відмову відповідача у виплаті ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги протиправною, зобов'язав управління Пенсійного фонду України у Межівському районі здійснити нарахування та виплату позивачці недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня 2007 року по 31 жовтня 2009 року. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови як незаконної та про прийняття нової про відмову в задоволенні позову.
Вивчивши доводи скарги, перевіривши їх матеріалами справи, колегія суддів вважає апеляційноу скаргу підлягаючою частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинність з 1 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст.6 цього закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Згідно вимог ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року №1058-1У мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Відповідно до п.17 ст. 77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік. Законом України від 22 березня 2006 року "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було внесено зміни та виключено п.17 ст. 77 зазначеного закону, які набули законної сили з 2 квітня 2006 року та було відновлено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 1 січня 2006 року.
Відповідно до вимог ст.110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року(із змінами, внесеними 19 січня 2006 року) вказане підвищення в 2006 році повинно було запроваджуватися поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі згідно з порядком, який мав бути визначений Кабінетом Міністрів України та погоджений Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінетом Міністрів України у 2006 році не був визначений порядок виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, що і виключило можливість збільшення пенсії.
Згідно з п.12 ч.1 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" було призупинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст.71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" щодо зупинення дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в такій редакції: Дітям війни(крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги , що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни , гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Крім того, вони мають преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення , що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Задовольняючи позовні вимоги за 2008 рік, суд першої інстанції не врахував відсутність підстав для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок позивачці надбавки до пенсії за період з 1 січня по 21 травня 2008 року.
Крім того, частиною 2 статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Частина 1 статті 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд дійшов безмотивного висновку про поновлення ОСОБА_1 строку для звернення за захистом своїх прав. При цьому суд не взяв до уваги те, що позивачка довідалася про порушення своїх прав у липні 2007 року, а за їх захистом до суду вона звернулася лише 9 листопада 2009 року і поважності причин пропуску зазначеного строку не навела. Тому у суду не було підстав для задоволення клопотання про поновлення строку.
З урахуванням наведеного, постанову районного суду слід скасувати в частині поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду, а також в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування на користь позивачки недоплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 9 липня 2007 року по 8 листопада 2008 року і в задоволенні позову в зазначеній частині відмовити. Постанову суду в іншій частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2009 року скасувати в частині поновлення строку на звернення ОСОБА_1 до суду, а також в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області здійснити нарахування на користь ОСОБА_1 недоплаченої їй як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 9 липня 2007 року по 8 листопада 2008 року і в задоволенні позову в зазначеній частині відмовити. Постанову суду в іншій частині залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
ГОЛОВУЮЧИЙ:
СУДДІ: