УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа  №22ц- 6925/2010                                                                                                               Голов.1-ї інст.Румянцев О.П.

Категорія  57                                                                                                                                    Доповідач – Костюченко Н.Є.

  У Х В А Л А

Іменем     України

23 червня    2010  року   Апеляційний  суд   Дніпропетровської  області   в складі :

головуючого  –  Костюченко Н.Є.

суддів – Григорченка Е.І.,  Баранніка О.П .,

при секретарі  -Сичевській А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську  цивільну   справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Самарської районної ради - про перерахунок допомоги по догляду за дитиною, -

В С Т А Н О В И В:

    В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Самарського районного суду м.Дніпропетровськ від 30.10.2009., якою частково задоволені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом матеріального закону.

    У позові ОСОБА_2 просить визнати дії відповідача щодо перерахунку та виплати одноразової допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до 3-х років незаконними, стягнути з відповідача недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку за період з 09.07.2007. по 31.05.2009.- 8413,81грн.,  недоотриману суму одноразової допомоги при народженні в  розмірі 946,80грн.,моральну шкоду-1700грн., упущену вигоду-1747,93грн.

    Постановою суду бездіяльність відповідача щодо виплати допомоги позивачці з 9.07.2007.по 31.12.2007. визнана незаконною, його зобов*язано здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною по досягненню нею 3-х років з 09.07.2007.по 31.12.2007. в розмірі, визначеному  ст.15 ЗУ «Про державну допомогу сім*ям з дітьми», що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, за мінусом отриманих сум.  В решті вимог – відмовлено.

    Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга повинна бути відхилена, а постанова залишена без змін в зв*язку із слідуючим.

    Матеріалами справи встановлено, що за стст.1,13 Закону України «Про державну допомогу сім*ям з дітьми» - позивачка як така, що утримує неповнолітню дитину до 3-х років, має право на державну допомогу при народженні та по догляду за дитиною до 3-х років  з 2006р.

    Статею 15 Закону така допомога передбачена у  розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

       Всупереч вимог цієї норми зазначеного Закону, а також ст.ст.22, 46 Конституції України, згідно яких при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод людини;  соціальні виплати та допомога, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом,  - відповідачем належні позивачці виплати в повній мірі не нараховувались та не проводились.

    Встановивши невиконання відповідачем вимог ст.15 Закону про виплату соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення 3-х років у період з 09.07.2007. по 31.12.2007., суд 1-ї інстанції обгрунтовано зобов*язав його здійснити таку виплату за цей період у відповідності із данною нормою Закону.  

    Відмовляючи у задоволенні вимог про виплату допомоги по догляду за дитиною за 2008.,  2009рр. та  одноразової допомоги при народженні дитини, районний суд вважав, що дії відповідача щодо цих виплат  відповідали вимогам Закону, виходячи при цьому із відсутності рішень Конституційного суду України щодо неконституційності вносимих іншими державними актами змін до зазначеного вище  спеціального Закону.

Між тим,  з огляду  на те, що Основним Законом- Коституцією України- чітко передбачена незаконність актів, які погіршують, звужують зміст та обсяг існуючих прав і свобод людини, - такі висновки суду та відмова  у цих виплатах є помилковою.  Однак, враховуючи, що позивачка з постановою погодилась, діючи в рамках доводів скарги відповідача, - підстав для зміни або часткового скасування постанови на користь позивачки- немає.    

    Вимоги про стягнення упущеної вигоди та моральної шкоди як такі, що не грунтуються на законі,- суд правильно залишив без задоволення.

    Доводи відповідача у скарзі про необгрунтованість постанови в частині задоволення вимог та невідповідність висновків суду в цій частині нормам матеріального закону -не можуть заслуговувати на  увагу, оскільки протирічать Основному Закону –Конституції України та спеціальному, про що зазначено вище.

Враховуючи, що постанова переглядається в порядку цивільно-процесуального законодавства, немає підстав вважати обгрунтованими доводи скарги щодо незастосування судом річного строку позовної давності за нормами КАСУ.

Керуючись ст.ст.  307, 308   ЦПК  України,  апеляційний    суд  -

У Х В А Л И В:

    Апеляційну   скаргу –  відхилити.

Постанову  Самарського районного суду м.Дніпропетровська від    30 жовтня  2009р. -   залишити   без    змін.

Ухвала   чинна з моменту проголошення, може бути оскаржена  у касаційному порядку  у  2-місячний строк.

          С У Д Д І