Справа № 22ц-6420/2010                    Головуючий у І інстанції Дячков С.В.

Категорія       33                                     Доповідач Приходченко А.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    05 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

                       головуючого –  Приходченко А.П.

                       суддів             – Лаченкової О.В., Кузнєцова В.О.

                       при секретарі – Шило С.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1  на ухвалу Заводського районного  суду м.  Дніпродзержинська від 06 травня 2010 року за  позовом ОСОБА_1 до Мізюна Олександра Сергійовича про стягнення моральної шкоди,

встановила:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора відділу ДАІ Мізюна О.С., в якому просив визнати його дії незаконними і стягнути з нього моральну шкоду у розмірі 15000 грн., зменшивши згодом цю суму до 1700 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що моральна шкода була спричинена йому у зв’язку з тим, що на підставі складеного протоколу від 24.09.2009 р. відповідно до постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 14.12.2009 р. він був притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 2550 грн. Але, постановою апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.01.2010 р. було скасовано постанову суду від 14.12.2009 р. і зазначено, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

    Ухвалою судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 06.05.2010 р. позов ОСОБА_1 визнано неподаним та повернуто йому у зв’язку з не усуненням недоліків відповідно до ухвал від 25.03.2010 р. і 02.04.2010 р.

    В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду від 06.05.2010 р. як таку, що порушує його право на захист своїх порушених прав.

    Перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої ухвали, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

    Повертаючи позивачеві позовну заяву, суд виходив з того, що ним не надано доказів завдання моральної шкоди, позов не конкретизовано в частині того, які дії відповідача слід визнати незаконними.

    Погодитися з такими висновками не можна, оскільки вони не ґрунтуються на процесуальному законі.

    Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених свобод чи інтересів.

    Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернувся за захистом своїх інтересів у спосіб ним обраний, на підставі ст.ст. 1167,1172 ЦК України, належним чином обґрунтувавши позовні вимоги.

    Посилання суду, як на недолік позову, на ненадання доказів суперечить вимогам ст.119 ЦПК України, оскільки вимагається лише зазначення доказів, а не їх надання. Що стосується не конкретизації вимог, то позивачем обґрунтовано, які саме дії відповідача він вважає незаконними.

    Оскільки судом інших недоліків, ніж зазначені в ухвалі, які могли б бути приводом для повернення позову, не зазначено, ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для вирішення питання про відкриття провадження у справі.  

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

                                                                        ухвалила:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

      Ухвалу Заводського районного суду м.  Дніпродзержинська від 06 травня 2010 року скасувати, справу направити до того ж суду для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді