УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.,

Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі  управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області

на постанову  Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року

по справі за позовом  ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,–

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2006-2009 роках не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивачка просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року, визнати протиправною відмову відповідача щодо виплати їй щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити на її користь з 01 січня 2006 року по 31 жовтня 2009 року щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в сумі 4806,90 грн.

Постановою Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року позов задоволено частково; визнана протиправною відмова УПФ України в Межівському районі Дніпропетровської області щодо виплати ОСОБА_5 щомісячної соціальної державної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов’язано УПФ України в Межівському районі Дніпропетровської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_5 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 16 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 16 грудня 2009 року; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування  постанови суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.  

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.  

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.  

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  

З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було і місцевий суд, беручи зазначені норми до уваги, обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Крім зазначеного, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмір соціальних виплат залежить виключно від розміру мінімальної пенсії за віком, тому виплати повинні були проводитись відповідно до цієї норми закону, тоді як відповідачем у 2009 році виплати проводились на підставі п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» з урахуванням ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» та визначалися залежно від розміру мінімальної заробітної плати.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду та Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.

Доводи апеляційної скарги відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про необхідність застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 99, 100 КАС України, оскільки позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду. Відсутні докази на підтвердження цього і в матеріалах справи, а тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог позивача за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 15 грудня 2008 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

Керуючись  ст.ст.209, 218, ст.303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Межівському районі Дніпропетровської області відхилити.

Постанову Межівського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді