УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01 липня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Гайдук В.І.,

Петешенкової М.Ю., Варенко О.П.,

Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

по апеляційній скарзі  управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська

на постанову  Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2010 року

у справі за позовом  ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити дії, стягнення суми,–

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2006-2009 роках не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивачка просила суд поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати дії відповідача неправомірними відносно виплати їй щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов’язати відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та виплатити на свою користь недоплачену щомісячну державну соціальну  допомогу до пенсії за період з 02 квітня 2006 року по 31 грудня 2006 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 роки; зобов’язати відповідача здійснювати відповідні нарахування та виплати з 01 листопада 2009 року.

Постановою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2010 року позов задоволено частково, визнано причини пропуску строку поважними, визнано неправомірними дії УПФ України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року без урахування підвищення, встановлено с.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язано УПФ України в Жовтневому районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок пенсії, що була виплачена ОСОБА_5 у періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року з урахуванням права отримувача пенсії на її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та виплатити на користь ОСОБА_5 різницю між розрахованою та фактично виплаченою сумами; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Дніпропетровська, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставить питання про скасування  постанови суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.  

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.  

З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд ухвалив постанову, яка відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.  

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.  

З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.

Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було і місцевий суд, беручи зазначені норми до уваги, обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік.

Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"  дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Доводи апеляційної скарги відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.  

Керуючись  ст.ст.209, 218, ст.303, 307, 308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

    УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Жовтневому районі м.Дніпропетровська відхилити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий

Судді