УХВАЛА

Іменем   України

09 серпня   2007 року

колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді:                           Широкової Л.В.,

Франовської К.С.,

суддів Товянської О.В.,

при секретарі судового                      Забеліній О.О.

засідання з участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

встановила:

В січні 2006 року ОСОБА_2. звернувся до суду із позовом про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому зазначив, що 27 серпня 2005 року на 58 км. автотраси Дубрівка-Баранівка-Висока Піч зіткнувся автомобіль ВАЗ-2105 під його керуванням та автомобіль „М-412", яким керував відповідач. В результаті зіткнення був пошкоджений його автомобіль та завдано йому 9082,64 грн. матеріальної шкоди. Крім цього, в результаті ДТП його малолітній син ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді рваних ран лобної ділянки, перенісся, нижнього повіка, забою правого ока, гематоми повік, крововиливу правого ока. На лікування сина позивач витратив 300грн та 100грн. на посилене харчування. Винним в скоєній ДТП вважає відповідача, а тому просив суд стягнути з нього на його користь 9482грн.64коп. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної.

Справа №22ц/1710                              Головуючий у 1 інст. Сингаївський О.П.

Категорія 66                                           Доповідач: Широкова Л.В.

Рішенням Королівського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2007 року позов ОСОБА_2. задоволений частково.

Стягнуто з ОСОБА_1. на користь ОСОБА_2. 7963 грн,84 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 750 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1800 грн. на відшкодування моральної шкоди завданої його неповнолітньому сину ОСОБА_3. та 230 грн. судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду, оскільки не вважає себе винним в скоєній дорожньо - транспортній пригоді.

Апелянт зазначає, що він ні до кримінальної ні до адміністративної відповідальності за вчинення вищезазначеного ДТП не притягувався. Він порушив п.п. 16.3,16.11,2.1 Правил дорожнього руху, а позивач п.12.3. А тому вважає, що суд безпідставно прийшов до висновку про наявність тільки його вини в скоєні ДТП.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Частиною 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка володіє транспортним засобом.

Відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах.

Як встановлено судом, 27.08.2005 року відповідач, керуючи своїм автомобілем М-412 рухався по другорядній дорозі та виїжджаючи на перехрестя дороги Дубрівка-Баранівка-Висока Піч, яка є головною, не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1., який знаходився перед перехрестям, здійснив різкий маневр, раптово виїхав на перехрестя, чим не надав переваги в русі автомобілю ВАЗ-2105, яким керував позивач. В результаті чого сталася дорожньо-транспортна пригода, зіткнулися автомобіль, що належитьОСОБА_2., та автомобіль що належить ОСОБА_1.

Згідно з висновком експерта №2047 від 25.01.2007 року у діях водія ОСОБА_1. вбачаються технічні невідповідності вимогам пунктів 16.3, 16.11 Правил дорожнього руху та дорожнього знаку 2.1 Правил.

За висновком спеціаліста №14052/А експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню матеріальних збитків заподіяних власнику транспортного засобу від 07.10.2005 року матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля ВАЗ 2105 , в результаті його пошкодження при ДТП складає 7963,84 грн./а.с.7-11/.

Вирішуючи заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції правильно виходив з положень ст.1167 ЦК України та наданих позивачем доказів.

Задовольняючи частково позовні вимоги , суд першої інстанції правильно виходив з встановлених обставин справи та наданих сторонами доказів. Відтак, підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.304,307,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 18 квітня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.