УХВАЛА
Іменем України
02 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючого - судді Франовської К.С.
суддів Товянської О.В.
Широкової Л.В.
при секретарі судового
засідання Забеліній О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Корольовського районного суду м Житомира від 26 травня 2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „Житомирський лікеро-горілчаний завод" про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 19 червня 2007 року,
встановила:
В травні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 травня 2004 року, за яким йому в задоволенні позову до ДП „Житомирський лікеро-горілчаний завод" в частині визнання незаконним наказу №08"б" від 06 лютого 2004 року, про стягнення на його користь 3645 грн. вихідної допомоги при звільненні та 10638 грн. середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки було відмовлено з тих підстав, що він був звільнений з роботи за ч.1 ст.38 КЗпП України.
В своїй заяві ОСОБА_1. посилався на те, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 березня 2005 року визнано, що він звільнений був правильно саме за п.3 ст.38 КЗпП України, про що йому не було відомо на час розгляду даної справи, і це на його думку, має суттєве значення для прийняття законного рішення по ній.
Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 19 червня 2007 року в задоволенні заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати ухвалу, його заяву про перегляд судового рішення задовольнити.
Перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна
скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Справа№ 22ц/1586 Головуючий у суді 1-ї інстанції Поліщук М.Г.
Категорія 66 Суддя-доповідач Широкова Л.В
Відповідно до п.1 ч.1 ст.361 ЦПК України, підставою для перегляду рішення, ухвали у зв'язку з нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відтак, законодавець визначив, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома особам, які брали участь у справі, та суду.
Звертаючись до суду з заявою про перегляд рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 травня 2004 року, ОСОБА_1. послався як на нововиявлену обставину, яка не була відома на час ухвалення рішення, а саме, - встановлений рішенням Житомирського районного суду від 10 березня 2005 року факт, що його звільнення з роботи на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України відповідає нормам матеріального права.
Відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_1., колегія суддів виходить з наступного.
В грудні 2003 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Житомирського ЛГЗ про зміну наказу про звільнення незаконним, стягнення вихідної допомоги, посилаючись на те, що у листопаді 2003 року він був звільнений згідно поданої заяви, за ч.3 ст.38 КЗпП України, яка передбачає його право на одержання вихідної допомоги. У лютому 2004 році, відповідач змінив наказ в частині підстав звільнення і вказав, що звільнення мало місце на підставі п.1 ст.38 КЗпП України.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 26 травня 2004 року, яке переглянуто у апеляційному і касаційному порядку і визнано законним, у позові ОСОБА_1. в цій частині відмовлено за безпідставністю.
У липні 2004 року ОСОБА_1. звернувся до Житомирського районного суду із позовом до Житомирського ЛГЗ про поновлення на роботі, посилаючись на те, що незаконно звільнений відповідачем по ч.1 ст.38 КЗпП України, оскільки волевиявлення звільнитись з цих підстав він не мав, і такої заяви не подавав.
Вирішуючи спір, і відмовляючи ОСОБА_1. у позові, Житомирський районний суд поклав у основу рішення - рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26.05.2004 року, яким встановлено законність наказу відповідача про внесення змін до наказу про звільнення ОСОБА_1.- з ч.3 ст.38 на ч.1 ст.38 КЗпП України. Таким чином, предметом спору у Житомирському районному суді законність видачі наказу про зміну підстав звільнення ОСОБА_1. не була в силу вимог ч.3 ст.61 ЦПК України, на що суд і вказав у своєму рішенні.
Вказівка суду у рішенні на відповідність наказу про звільнення ОСОБА_1. на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України нормам матеріального права викладена у смислі порядку видачі даного наказу на підставі відповідної заяви ОСОБА_1. і не спростовує висновків суду про законність наказу про зміну підстав звільнення.
Відтак, вказане рішення Житомирського районного суду від 10 березня 2005 року не містить висновків про незаконність наказу про звільнення ОСОБА_1. на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України, а тому його заява про перегляд рішення Корольовського районного суду м.Житомира від 26 травня 2004 року є безпідставною.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Ухвалу Корольовського районного суду м.Житомира від 19 червня 2007 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в
касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.