Справа № 22ц-1480-2007р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія 39-40 із трудових Дудніченко В.М.
правовідносин Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" серпня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Ювшина В.І.
суддів Корнієнко Н.В., СкіцЬМ.І.
при секретарі Ковтун Л.Б.
предст.відповідача Татарук A.M.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 5 липня 2007р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,-
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» та третьої особи на стороні відповідача, начальника даного управління Слинько Г.Г. про поновлення на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, посилаючись на те, що згідно наказу «07/4 від 12 січня 2000 року по ВАТ «Черкасигаз» її було призначено на посаду головного інженера Звенигородського управління по експлуатації газового господарства. Згідно наказу начальника Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» Слинько Г.Г. від 27 травня 2007 року №124/00 її звільнено з займаної посади головного інженера по підставам п.1 ст.41 КЗпП України, за одноразове грубе порушення трудових обов'язків. Вважає, що звільнення її з роботи проведено з грубим порушенням трудового законодавства, так як вона ніякого порушення не допускала, її посада головного інженера не підлягає під категорію осіб, визначених ст..41 КЗпП України, звільнити її з роботи за ініціативою адміністрації могло тільки ВАТ «Черкасигаз», а не Звенигородське управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз». Просила суд визнати незаконним та скасувати наказ начальника Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» від 22 травня 2007 року №124/00 про звільнення її з роботи. Поновити її на
роботі на посаді головного інженера Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» та стягнути на її користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу 3747 гривень та моральну шкоду в сумі 10000 гривень.
Рішенням Звенигородського районного суду від 05 липня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середньомісячної заробітної плати та моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Звенигородського районного суду від 05 липня 2007 року скасувати, як постановлене на її думку з порушенням норм матеріального права та постановити нове рішення, яким задоволити її позовні вимоги.
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року №11 «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 працювала з 2000 року головним інженером Звенигородського управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Черкасигаз» і наказом №124/00 від 22 травня 2007 року по Звенигородському управлінню по експлуатації газового господарства вона звільнена з роботи за виявлене грубе порушення трудових обов'язків, на підставі п.1 ст.41 КЗпП України.
Відповідно до посадової інструкції головного інженера Звенигородського УЕГГ та Положення з організації і проведення відомчого контролю за безпечною експлуатацією газового господарства по Звенигородському УЕГГ організація відомчого контролю за безпечною експлуатацією газового господарства покладається на головного інженера управління.
Згідно акту вибіркової перевірки виконавчої документації на газопостачання будинків в населеному пункті Звенигородського району с.Княжа від 25.04.2007 року виявлено недотримання Правил безпеки системи газопостачання України при введенні в експлуатацію систем для газопостачання до споживачів, що могло привести до негативних наслідків, (а.с.29-36). Пленум Верховного Суду України в ч.2 п.27 Постанови від 6 листопада 1992 року №9 з наступними змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що вирішуючи питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку ним завдано (могло бути завдано) шкоду. Судом першої інстанції допущене ОСОБА_1 порушення трудових обов'язків обгрунтовано визнане грубим, так як пуск газу до споживачів по письмовому розпорядженню ОСОБА_1 без належної перевірки та оформлення виконаних робіт по газопостачанню міг привести до вкрай негативних наслідків.
Згідно Положення про Звенигородське управління по експлуатації газового господарства, затвердженого загальними зборами акціонерів, протокол №7 від 30.11.2004 року предметом діяльності управління також являється надання платних послуг по перевірці
(первинній та повторній) димових та вентиляційних каналів населенню та іншим споживачам підпункт 19 п.22. Згідно п.6.5 даного Положення головний інженер управління призначається на посаду та звільняється з посади начальником управління за погодженням з головою правління товариства. Таке погодження головою правління товариства ВАТ «Черкасигаз» було надано на звільнення ОСОБА_1 при надходженні заяви начальника Звенигородського УЕГГ з клопотанням на звільнення ОСОБА_1 (а.с.39-40).
Таким чином процедура звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України адміністрацією Звенигородського УЕГГ дотримано у відповідності до вимог трудового законодавства.
Вірно встановивши факти і відповідні їм правовідносини, не встановивши наявності порушеного права, за захистом якого спрямоване звернення ОСОБА_1 до суду, постановивши судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції постановив правильне рішення, яким відмовив позивачці в задоволенні її позовних вимог.
Доводи апелянта про те, що вона працювала головним інженером, а не заступником начальника управління, і її посада не внесена до переліку осіб які можуть бути звільнені за п.1 ч.1 ст.41 КЗпП України, спростовується матеріалами справи, так як згідно доручення №64 від 21.07.2006 року ОСОБА_1 ВАТ «Черкасигаз» надано право на укладання договорів (а.с.43), а листом від 10.08.2006р. надано право першого підпису банківських документів (а.с.47), а у відсутність начальника управління головний інженер виконує його обов'язки, або ж при виконанні своїх розпорядчих функцій вона користувалась обов'язками заступника начальника, посада якого відсутня в штатному розписі.
Також є безпідставним доводи апелянта про стягнення судових витрат за надання юридичної допомоги на користь позивача в розмірі, що перевищує розмір компенсації, встановлений Постановою KM України №590 від 27.04.2006 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», так як даним нормативним актом передбачено компенсація даних витрат за рахунок держави. На дані правовідносини дана Постанова не поширюється, так як повернення судових витрат проводиться за рахунок сторони по справі.
Інші доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні позивачем наведених правових норм.
Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду від 05 липня 2007 року, - відхилити, а рішення Звенигородського районного суду від 05 липня 2007 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двох місяців, починаючи з дня її проголошення.