УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 липня 2007 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
головуючого - Гошовського Г.М.,
суддів - Дорчинець С.Г., Машкаринця М.М.
з участю прокурора - Фрицюк В.В.,
розглянув у відкритому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2007 року, яким засуджений
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Криве, мешканець АДРЕСА_1, гр-н України, українець, з вищою освітою, пенсіонер, на утриманні 3 (троє) неповнолітніх дітей, раніше не судимий,
За ст. 364 ч.3 КК України з застосуванням ст.69 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах на 2 роки, без конфіскації майна.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишений попередній - підписка про невиїзд.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з моменту взяття його під варту.
За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що працюючи на посаді заступника начальника Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області, 31.10.2004р. в період від 20 до 24 години вчинив зловживання своїм службовим становищем при таких обставинах.
31.10.2004р. ОСОБА_1 разом з групою працівників Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області ніс службу по охоронні громадського порядку в приміщенні Тячівської РДА, де розміщалася територіальна виборча комісія №74 по виборах Президента України. Приблизно о 20 год. вхід до приміщення адміністрації було блоковано невідомими особами, які перешкодили пройти в приміщення ТВК довіреній особі кандидата у Президенти України, народному депутату України ОСОБА_2, що позбавило її можливості виконувати свої обов'язки. Бачачи це і знаходячись у безпосередній близькості
справа: № 11-459/2007
Категорія:
Головуючий у першій інстанції: Гримут В.І.
Доповідач: Дорчинець С.Г.
до ОСОБА_2 з іншого боку скляних дверей, ОСОБА_1 не прийняв ніяких мір для припинення протиправних дій і не відреагував на звернення до нього члена ТВК ОСОБА_3, який просив його допомогти народному депутату пройти в приміщення РДА. Після цього особи, стосовно яких кримінальна справа виділена в окреме провадження, в холі РДА пристали до довіреної особи кандидата у Президенти України ОСОБА_4, нанесли йому удари руками по різних частинах тіла, розбили його відеокамеру та засвітили фотоплівку у фотоапараті, яким він знімав факт перешкоджання народному депутату України ОСОБА_2 пройти в будівлю. На звернення ОСОБА_4 ОСОБА_1 знову не відреагував і не дав вказівку працівникам міліції, присутнім в холі райдержадміністрації, прийняти адекватні міри до осіб, які вчинили напад.
Приблизно о 23 год. ОСОБА_5 та інші особи, щодо яких справа виділена в окреме провадження, застосувавши фізичну силу, взявши за руки, виштовхали з приміщення РДА на вулицю народного депутата України, представника кандидати у Президенти України ОСОБА_6, що також позбавило його можливості виконувати свої обов"язки. Про ці події ОСОБА_1 було достовірно відомо, але він не віддав ніякого наказу працівникам міліції припинити протиправні дії, своєю бездіяльністю сприяв третім особам безперешкодно вчиняти правопорушення, що завдало істотної шкоди державним інтересам, охоронюваним законом правам, свободам та інтересам народних депутатів ОСОБА_2, ОСОБА_6 та громадянину ОСОБА_4. Тобто ОСОБА_1 свої службові обов"язки без будь-яких поважних причин не виконав, а навпаки умисно вчинив злочинну бездіяльність, яка проявилась у тому, що він особисто не реагував на протиправні дії та грубі порушення закону, вчинені проти народних депутатів України, які були і довіреними особами кандидатів у президенти, у виконанні ними своїх обов'язків по спостереженню за роботою ТВК, а також не вимагав від своїх підлеглих дотримуватись Закону, належним чином виконувати покладені на них обов"язки та реагувати на вчиненні правопорушення.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 порушує питання про скасування вироку суду як незаконного, посилаючись на те, що він своїми службовими обов'язками не зловживав ні в своїх інтересах, ні в інтересах третіх осіб, яких не знає і не був ніколи знайомим. Ніякого умислу на зловживання чи бездію не мав. Потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знає, але не чув, щоб вони просили їх захистити та вжити заходів щоб їх пропустили в приміщення Тячівської РДА, де працювала ТВК №74. Будь-яких вказівок не пропускати після 20.00 год. в приміщення РДА нікого з посторонніх осіб не давав, не давав бо не бачив в цьому потреби. Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 давала протиречиві показання, які більше всього є її вимислом та не грунтуються на матеріалах справи та дійсних обставинах. Крім того вказує, що ОСОБА_5, який не пускав ОСОБА_2 в приміщення Тячівської РДА, є помічником - консультантом самої ОСОБА_2, а тому яке відношення він має до їх дій, не вияснив ні орган досудового слідства, ні суд. Нічим суд не спростував і те твердження його, що ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 він не знає і з ними незнайомий, а тому діяти в їх інтересах не міг, а тим паче заздалегідь узгоджувати з ними свої дії. Вважає, що його дії неправильно кваліфіковані за ст.364 КК України, гадає, що в ситуації, яка виникла, його дії скоріше за все є службовою недбалістю, а тому просить так їх кваліфікувати. На утриманні він має 3 (трьох) неповнолітніх дітей, а тому просить звільнити його від кримінальної відповідальності по амністії.
Прокурор апеляцію на вирок не подав, хоча вважав у судових дебатах можливим призначити ОСОБА_1 покарання, від якого на підставі ст.75 КК України звільнити з випробуванням, але подав заперечення на апеляцію ОСОБА_1 в яких вважає вирок суду щодо останнього законним та обґрунтованим.
Потерпілі апеляцію на вирок не подавали. Заслухавши доповідь судді про суть вироку, повідомлення про те, ким і в якому обсязі він оскаржений, виклавши основні доводи апеляції та заперечення прокурора, який вважає вирок суду обгрунтованим, а
апеляцію безпідставною, заслухавши міркування прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши справу в межах апеляції, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція ОСОБА_1 з доповненням є підставна та підлягає до задоволення з таких підстав.
Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні було встановлено та підтверджено, що ОСОБА_1, будучи заступником начальника Тячівського РВ УМВС України в Закарпатській області та старшим наряду по охороні громадського порядку під час проведення першого туру президенських виробів 31.10.2004 року не виконував свої службові обов"язки, хоча повинен був і міг вчиняти дії, які входять в коло службових обов'язків і мав об'єктивну можливість їх виконати. Тобто ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість в приміщенні Тячівської РДА контролювати та забезпечувати належний порядок, а саме прийняти міри, щоб пропустити потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_6., які були народними депутатами Верховної Ради України та довіреними особами кандидатів в президенти, в приміщення Тячівської РДА після зачинення дверей центрального входу, а саме після 20.00 год., коли закінчилися вибори і до ТВК стали здавати бюлетені. А також щоб народного депутата ОСОБА_6. насильно не виштовхали з приміщення Тячівської РДА попередити нанесення побоїв ОСОБА_4 і пошкодження його відеокамери. Не дивлячись на це ОСОБА_1 бездіяв, не реагував ні на які порушення. Ці дії суд підтвердив у вироці, кваліфікувавши такі дії як зловживання службовим становищем, тобто в інтересах третіх осіб всупереч інтересам служби, яке заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам і інтересам громадян та державним і громадським інтересам, вчинене працівником правоохоронного органу за ч.З ст.364 КК України.
Вказане кваліфікація не відповідає встановленим діям ОСОБА_1, є неправильною. Дії, які вчинив ОСОБА_1, які визнані доведеними судом, є не що інше як службова недбалість, передбачена ч.І ст. З 67 КК України, оскільки тяжких наслідків від них не наступило.
Щодо доводів інших, на які ОСОБА_1 посилається в апеляції, то апеляційний суд вважає, що вони не можуть бути прийняті до уваги, бо спростовані вказаними у вироці доказами, окрім того, що ОСОБА_1 не діяв в інтересах третіх осіб, яких не знав взагалі та не був з ними знайомий, а тому і не міг був діяти в їх інтересах.
Одночасно апеляційний суд відмічає, що засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності згідно Закону про амністію, посилаючись на те, що він має на утриманні 3-х неповнолітніх дітей.
Вказане клопотання є підставним, оскільки амністія застосовується до осіб, не позбавлених батьківських прав та які на день набрання законом України "Про амністію" від 19.04.2007р. ст.1 п "б" , ст.6, мають дітей, яким не виповнилося 18 років або дітей-інвалідів незалежно від їх віку.
З матеріалів справи видно, що на утриманні ОСОБА_1 є 5 дітей, 3-є з яких є неповнолітніми, а тому на підставі ст. ст.1, 6 Закону України "Про амністію" від 19.04.207року ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, ст.ст. 1,6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007 року,
УХВАЛИВ:
Апеляцію ОСОБА_1 задовольнити, частково.
Вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 квітня 2007 року стосовно ОСОБА_1 змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч.3 ст.364 на ч.І ст.367 КК України.
На підставі ст.ст. 1,6 Закону України "Про амністію" від 19.04.2007р. ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності.