УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року липня місяця „30" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Курської А.Г.
Суддів: Горбань В.В.
Шаповалової О.А.
При секретарі: Гребенніковій Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання власників приватних гаражів № 19 та Державної виконавчої служби м. Ялта про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2007 року,
ВСТАНОВИЛА:
22.11.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Об'єднання власників приватних гаражів № 19 та Державної виконавчої служби м. Ялта про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що згідно з рішенням Ялтинського міського суду від 19.08.2003 року на користь позивача була стягнута з Об'єднання власників приватних гаражів № 19 вартість автогаража у розмірі 6000 грн., рішення набрало законної сили 16,12.2003 року. 02.02.2004 року по справі був виписаний виконавчий лист і направлений у відділ Державної виконавчої служби м. Ялта для виконання. На час звернення до суду ОСОБА_1 з зазначеним позовом, Державна виконавча служба м. Ялта так і не виконала рішення суду. Він неодноразово звертався до Державної виконавчої служби м. Ялта з приводу виконання держвиконавцями рішення суду, але його звернення залишилися без уваги. Зазначає, що з вини Об'єднання власників приватних гаражів № 19 та Державної виконавчої служби м. Ялта він не мав можливості придбати індивідуальний гараж за гроші, які були стягнути з Об'єднання власників приватних гаражів № 19 на його користь. З 2004 року і по день звернення позивача до суду вартость гаражів значно зросла, так, одноповерховий гараж в районі м. Алупка стоїть 50000-60000 грн. ОСОБА_1 в позові посилається на те, що якщо б рішення суду від 19.08.2003 року було виконано своєчасно, він мав би можливість придбати гараж за 6000 грн., а в теперішній час за 6000 грн. він не має можливості придбати гараж, бо таких цін вже не існує, тому вважає, що його збитки становлять 50 000 грн. Крім того, просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду, яку оцінив у 30 000 грн., і обґрунтовує її тим, що він тривалий час звертається по інстанціях, втратив можливість з вини відповідачів придбати собі гараж, усі ці неправомірні дії відповідачів примушують його морально страждати.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Об'єднання власників приватних гаражів № 19 та Державної виконавчої служби м. Ялта про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, на неповне з'ясування обставин, які мають суттєве значення для розгляду даного спору, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Справа № 22-ц-4016/2007 р Головуючий в 1 інстанції Шумов В.В.
Доповідач Горбань В.В.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог та їх недоведеності.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнуть на його користь збитки в сумі 50 000 грн. та моральну шкоду в сумі 30000 грн. з Об'єднання власників приватних гаражів та Державної виконавчої служби м. Ялта, які виникли з вини відповідачів у зв'язку з несвоєчасним виконанням судового рішення на підставі ст.ст. 16, 22,23, 386 ч. 3, 1172 ЦК України.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що згідно з рішенням Ялтинського міського суду від 19 серпня 2003 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16.12.2003 року, стягнуто з Об'єднання власників приватних гаражів вартість гаража в сумі 6000 грн. і судові витрати в розмірі 560 грн., а усього 6560 грн. На підставі заяви ОСОБА_1 02.02.2004 року Ялтинським міським судом був виданий виконавчий лист (а.с. 7). Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було відкрито 11.02.2004 року (а.с. 70). Державним виконавцем було проведено ряд дій по виявленню майна та коштів у боржника та встановлено, що звернення стягнення на майно боржника не може буди здійснено за відсутністю у боржника відповідного майна. 12.03.2004 року державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника. Дана постанова була прийнята до виконання Алупкінським відділенням Ялтинської філії АКБ «Укрсоцбанк». Для забезпечення виконання постанови ВДВС був відкритий спеціальний накопичувальний рахунок, сума коштів на рахунку боржника станом на 23.03.2004 року склала 70 грн. 53 коп; станом на 20.12.2004 року склала 853 грн. 63 коп. Станом на 03.11.2006 року на спеціальному рахунку була накопичена необхідна сума для виконання судового рішення, яка 06.12.2006 року була перерахована і отримана ОСОБА_1. Виконавче провадження за вказаним виконавчим листом було закінчено 21.12.2006 року у зв'язку з виконанням судового рішення (а.с. 83).
Як зазначено в п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14, при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю державного виконавця), суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з ч. 2 ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» збитки,
заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні
виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом.
Цивільний кодекс України встановлює право на відшкодування як
матеріальних збитків, завданих фізичній або юридичній особі, так і на відшкодування моральної шкоди, зокрема ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України.
Правилами даних норм закону передбачається відшкодування шкоди особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку доказам, які надали сторони, та у відповідності до законодавства України дійшов правильного висновку, що державним виконавцем були вжиті всі заходи для виконання рішення суду за виконавчим листом. При цьому суд визнав встановленим, що утруднення виконання рішення виникло у зв'язку з відсутністю майна та належної суми грошових коштів на рахунку боржника, а не внаслідок неправомірності дій або бездіяльності державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду про відсутність вини Державної виконавчої служби в м. Ялта щодо своєчасного виконання рішення Ялтинського міського суду від 19.08.2003 року, на підставі чого суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків і відшкодування моральної шкоди з Об'єднання власників приватних гаражів № 19 на підставі ч. 1 ст. 1172 ЦК України, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що за таких обставин заявлена вимога є безпідставною, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості стягнення з боржника грошової компенсації у зв'язку з несвоєчасним виконанням державною виконавчою службою судового рішення про стягнення грошової суми.
Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Всупереч вимогам ст. 60 ЦПК України ОСОБА_1 не надав доказів, які б могли спростувати висновки викладені в рішенні суду першої інстанції.
Посилання в апеляційній скарзі на вимоги статей 16, 22, 23 ЦК України як на підстави задоволення позову, на які суд не звернув уваги при ухваленні рішення, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки правила даних норм закону містять способи захисту цивільних прав та інтересів судом і визначає загальні норми щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення та загальне правило про можливість відшкодування завданої моральної шкоди у будь-якому випадку посягання на права учасника цивільного правовідношення. Можливість відшкодування матеріальної і моральної шкоди передбачено окремими статтями ЦК України й іншими актами законодаваства.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав оцінки доказам, не взяв до уваги доводи позивача щодо наявності вини відповідачів у неналежному виконанні рішення суду, що привело до знецінення стягнутої суми, а тому необгрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог, є безпідставними.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, зокрема і позивачем, згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.
Інші доводи апеляційної скарги не містять достатніх безумовних підстав для скасування рішення суду.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.