Справа 11 - 628/ 2007 рік Головуючий у 1 інстанції Кузьмін М. В.
Категорія- ст. 175 ч. 1 КК Доповідач АнтипецьВ. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Антипець В. М. суддів : Козака В. І. Рудомьотової С. Г. при секретарі Глюк Н. М. з участю прокурора Лисуна С І. захисника - адвоката ОСОБА_1 засудженого ОСОБА_2
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в розгляді справи, та засудженого ОСОБА_2 на вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 червня 2007 року,
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Солікамськ Пермської області Росії, громадянин України, одружений, з вищою освітою, який працює директором ЗАТ „Політехпром", проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий.
Засуджений за ст. 175 ч.1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в сумі 1000 гривень на користь держави.
За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України, ОСОБА_2 суд виправдав за відсутністю вини.
Як встановив суд, ОСОБА_2, працюючи директором ЗАТ „Політехпром", маючи виключне право розпорядження грошовими коштами підприємства, в період з липня 2006 року до лютого 2007 року умисно не виплачував заробітну плату працівникам та компенсацію за затримку
виплати заробітної плати, внаслідок чого, станом на 1 лютого 2007 року підприємство заборгувало працівникам 117 4 тис. гр.
Незважаючи на наявну заборгованість з виплати заробітної плати, із суми 256, 89 тис. гр., яка надійшла на поточний рахунок ЗАТ „ Політехпром", на заробітну плату було витрачено лише 36, 4 тис. гр.
Грошові кошти в сумі 313, 7 тис. гр., які були на рахунку підприємства, були витрачені на оплату комунальних послуг, електрозв'язку, проведена оплата за придбані матеріальні цінності та оплачені інші господарські потреби.
В порушення ст. 43 Конституції України, ст. ст. 15, 24 „ Про оплату праці, ст. ст. 97, 115 КЗпП України, які визначають першочерговість виплати заробітної плати, директор підприємства ОСОБА_2 заробітну плату працівникам не виплатив, а наявні кошти витратив на потреби підприємства.
В апеляції, прокурор, який приймав участь в розгляді справи, просить вирок суду в частині виправдання за обвинуваченням у службовому підробленні скасувати, постановити свій вирок, яким засудити ОСОБА_2 за ст. 366 ч.1 КК України. Свої доводи прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 мав прямий умисел на приховування заборгованості по зарплаті, оскільки за його вказівкою бухгалтер підприємства ОСОБА_4 не заповнювала другу сторінку звіту і не показувала заборгованості по зарплаті. Крім того, сам засуджений погодився, що він повинен нести відповідальність за надання недостовірних звітів. Відображення заборгованості у звітах з лютого 2007 року, на думку прокурора, не виправдовує ОСОБА_2 в службовому підробленні.
Засуджений ОСОБА_2 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України, вказуючи, що заборгованість по зарплаті виникла через замовників, які своєчасно не перерахували кошти за виконані роботи. З метою збереження підприємства він пішов на ризик, зберіг виробництво, робочі місця, погасив обов'язкові платежі, розрахувався з працівниками по зарплаті. Раніше, ніколи до відповідальності за правопорушення не притягувався, має позитивні характеристики і вважає, що може бути звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності, вчиненого ним діяння.
Під час часткового судового слідства в апеляції, заслухавши засудженого ОСОБА_2, свідка ОСОБА_3, прокурора, який просив засудити ОСОБА_2 за службове підроблення, захисника, який апеляцію прокурора вважав необгрунтованою і просив звільнити засудженого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, вивчивши матеріали кримінальної справи і перевіривши
доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора та апеляція засудженого не можуть бути задоволені з наступних підстав.
Органами досудового слідства ОСОБА_2 пред'явлене звинувачення в тому, що він, керуючи поточними справами підприємства, будучи відповідальним за достовірність статистичної звітності, не вживаючи реальних заходів щодо погашення заборгованості з заробітної плати, достовірно знаючи про її існування, умисно, з метою уникнення відповідальності за порушення вимог законодавства про працю, в порушення вимог інструкції, щодо складання звітності за формою № 1-ПВ та положень ст. 13 Закону України „ Про державну статистику", 07. 08. 2006 року, в денний час, у власному службовому кабінеті, видав за відомо неправдивий звіт з праці за січень - липень 2006 року, форми № 1-ПВ, затверджений наказом Держкомстату України від 21. 07. 2003 року, що є офіційним документом державної статистичної звітності, приховавши заборгованість по заробітній платі в сумі 19, 5 тис. гр.
Аналогічним чином ОСОБА_2 08. 09. 2006 року, в денний час, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, видав за відомо неправдивий звіт 1-ПВ за січень - серпень 2006 року, приховавши наявну заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 34, 5 тис. гр.
07. 10. 2006 року, в денний час, перебуваючи в службовому кабінеті, ОСОБА_2 видав за відомо неправдивий звіт 1-ПВ за січень -вересень 2006 року, приховавши наявність заборгованості по зарплаті в сумі 54, 3 тис. гр.
07. 11. 2006 року, в денний час, перебуваючи в службовому кабінеті, ОСОБА_2 видав за відомо неправдивий звіт 1-ПВ за січень -жовтень 2006 року, приховавши заборгованість по зарплаті в сумі 76, 3 тис. гривень.
Зазначена звітність подавалась в Головне управління статистики в Чернігівській області, чим було спричинено викривлення державної статистичної звітності.
Виправдовуючи ОСОБА_2 за обвинуваченням у службовому підробленні, районний суд послався на відсутність його вини у вчиненні злочину.
Такий висновок суду відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на сукупності розглянутих у судовому засіданні та наведених у вироку доказах, і є правильним.
Як вбачається з матеріалів кримінальної справи ( том 2 а. с. 160 -163) звіти з праці, форми № 1- ПВ по ЗАТ „ Політехпром" від 07. 08. 06 p., 08. 09.06 p., 07. 10. 06 р. та 07. 11. 06 року складала бухгалтер ОСОБА_4, підписувала головний бухгалтер ОСОБА_3 та директор ОСОБА_2
Дійсно розділ II цих звітів, в якому повинна була відображатися заборгованість по заробітній платі та допомогах із соціального страхування, бухгалтером ОСОБА_4 не був заповнений. Такі неповні звіти, без перевірки, за підписами директора та головного бухгалтера підприємства подавалися в державні органи статистики.
Доводи ОСОБА_2, що він не перевірив повноту звіту, по причині зайнятості по роботі і довіри своїм працівникам, нічим не спростовані.
Звіт з праці, не єдиний звіт, який подає підприємство. В ЗАТ „Політехпром" працювали бухгалтер ОСОБА_4 та головний бухгалтер ОСОБА_3, які є фахівцями з обліку.
Постановою старшого слідчого прокуратури м. Чернігова від 16. 04. 2007 року щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було відмовлено в порушенні кримінальної справи за службове підроблення за відсутністю в їх діях вини (том. 2 а. с. 20).
ОСОБА_2, виявивши у звіті з праці неповноту, вже за січень - листопад 2006 року, надав вказівку заповнити розділ II звіту, що підтверджує його доводи про відсутність умислу на службове підроблення ( а. с. 164 - 166 том 2) .
Та обставина, що ОСОБА_2 вважає, себе як керівника, зобов'язаним подавати точні відомості в органи статистики та контролювати своїх підлеглих, характеризує його як особу і не свідчить про його провину в службовому підробленні.
Отже, суд належно оцінив усі розглянуті докази і обґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст. 366 ч. 1 КК України.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати вирок суду та звільнити його від кримінальної відповідальності за ст. 48 КК України у зв'язку із зміною обстановки та втратою суспільної небезпечності вчиненого ним діяння, оскільки він вивів підприємство із кризового стану, виплатив заборгованість по зарплаті і перестав бути суспільно небезпечним.
Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України це право, а не обов'язок суду. Зміну обстановки засуджений тлумачить у вузькому розумінні. Підприємство ЗАТ „Політехпром" значних соціальних та економічних досягнень не здобуло. Не змінилася обстановка в районі, в м. Чернігові, щоб невиплата заробітної плати у соціальному аспекті втратила своє значення.
Крім того, особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно - небезпечною, коли вона сама або обстановка навколо неї, зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину. Такого, з матеріалів справи не вбачається.
Першу судимість засудженого, його позитивну характеристику, виплату заборгованості по заробітній платі, районний суд врахував, призначаючи покарання із застосуванням ст. 69 КК України - у вигляді штрафу на користь держави в сумі одна тисяча гривень.
Призначене покарання засудженому відповідає принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Підстав для його зміни, колегія суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи, та апеляцію засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 червня 2007 року щодо ОСОБА_2 без змін.