Справа № 22-697/2007 р.                             Головуючий суддя 1 інстанції: Красовський О.О.

Суддя-доповідач : Шеремет A.M.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 серпня 2007 року                                                                                                                 м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду

Рівненської області в складі:

головуючого судді: Оніпко О.В.,

суддів: Шеремет A.M., Хилевича С.В.,

при секретарі:                               Сеньків Т.Б.

з участю сторін та представників Папуші О.Г., Куряти В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 20 квітня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном, виселення з житлового приміщення, -

Встановила:

Рішенням Рівненського районного суду від 20 квітня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2. до ОСОБА_1. про усунення перешкод в користуванні майном, виселення з житлового приміщення задоволено. Зобов'язано ОСОБА_1. не чинити ОСОБА_2. перешкод в користуванні будинковолодінням АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2.

ОСОБА_1. виселити з будинку АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_2. без надання іншого жилого приміщення

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати, оскільки воно є незаконним та необгрунтованим і постановити нове рішення, яким ОСОБА_2. у задоволенні позову відмовити. При цьому посилається на те, що суд послався в рішенні на обставини, які позивачкою доведені не були, а саме те, що він притягувався до адміністративної відповідальності та попереджений про кримінальну відповідальність за неправомірну поведінку в сім'ї. Крім того проігнорував вимоги ч. 4 ст. 156 ЖК України, згідно якої припинення сімейних відносин з власником будинку не позбавляє колишніх членів його сім'ї права користуватися займаним приміщенням.

Вказує на те, що суд ухвалив рішення на підставі статей Цивільного Кодексу України, які регулюють загальні положення права власності і не регулюють правовідносин з приводу виселення особи з житлового приміщення.

Зазначає, що позивачкою в судовому засіданні не доведено обставин, передбачених ст. 116 ЖК України, тому підстав для виселення його з будинку АДРЕСА_1 немає.

2

В запереченні на апеляційну скаргу позивачка просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вирішуючи спір, суд повно і всебічно дослідив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правовідносини, що виникли між сторонами та закон, який їх регулює.

Так, задовольняючи позовні вимоги позивачки суд виходив з того, що ОСОБА_1, є колишнім членом сім»ї власника житлового будинку ОСОБА_2., який не є учасником спільної власності на дане житло , систематично порушував правила співжиття і робив неможливим для інших проживання з ним водному будинку.

Такий висновок суду підтверджується матеріалами справи.

З договору дарування від 20 квітня 2002 року вбачається, що позивачка ОСОБА_2. є власницею будинку АДРЕСА_1.

ОСОБА_2. та ОСОБА_1 перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно рішення Рівненського районного суду від 24 лютого 1993 року був розірваний.

З 2002 року відповідач проживав у вищезазначеному будинку, про що не заперечувала позивачка.

4.1 ст.116 ЖК України передбачає: якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за  призначенням,  або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи    запобігання   і   громадського   впливу   виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих  осіб провадиться без надання іншого  жилого приміщення.

З листів УМВС України в Рівненській облает ( а.с. 4,5,25)і, листа прокуратури Рівненського району Рівненської області від 27.02.07 р. та постанов про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.02.06 р. і 19.03.07 р. вбачається, що до ОСОБА_1 неодноразово були вжиті заходи попередження, які не призвели до позитивних результатів. Крім того, постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 10 лютого 2006 року скасована і по факту погрози вбивством позивачці ОСОБА_2. порушено кримінальну справу.

На підставі викладеного доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, котрі призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 308, 313-314, ЦПК України, колегія суддів, -

3

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Рівненського районного суду від 20 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Сторони мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.