ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"24" червня 2010 р. м. Київ К-2231/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гуріна М.І. (суддя-доповідач)
суддів Амєліна С.Є.
Гаманка О.І.
Загороднього А.Ф.
Юрченка В.В.
секретар судового засідання Міненко І.М.,
у відсутності сторін та їх представників,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2003 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова, –
В С Т А Н О В И В :
У жовтні 2002 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова. Просив суд призначити йому науково-педагогічну пенсію з 01 січня 2002 року та включити суму надбавки в розмірі 3137,81 грн за надання консультацій ректору ХМАПО у період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2001 року у суму заробітної плати, з якої слід нараховувати науково-педагогічну пенсію.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 17 січня 2003 року скаргу задоволено частково. Призначено науково-педагогічну пенсію ОСОБА_4 з 13 лютого 2002 року. Включено суму надбавки погодинної оплати праці в Харківській медичній академії післядипломної освіти з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2001 року в суму заробітної плати, необхідної для нарахування науково-педагогічної пенсії ОСОБА_4.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2003 року скасовано рішення суду першої інстанції, в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить змінити рішення апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2003 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі в межах, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 29 квітня 2001 року отримував пенсію за віком.
21 січня 2002 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі міста Харкова з заявою про призначення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
11 березня 2002 року позивачу призначено науково-педагогічну пенсію на підставі Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність».
Крім цього, встановлено, що ОСОБА_4 працював у Харківському державному педагогічному університету ім. Г.С. Сковороди на посаді старшого викладача, а також в період з січня 2000 року по 31 грудня 2001 року - за сумісництвом на посаді старшого викладача на 0,5 ставки кафедри соціальної медицини, управління і бізнесу по охороні здоров’я Харківської медичної академії післядипломної освіти. У цей же період надавав юридичні консультації керівництву академії по 240 годин на рік з погодинною оплатою праці.
Задовольняючи частково скаргу в частині призначення науково-педагогічної пенсії з 13 лютого 2002 року, суд першої інстанції виходив з того, що саме в цей день позивач надав відповідачу весь пакет необхідних для призначення пенсії документів.
Задовольняючи скаргу в частині включення суми надбавки за надання консультацій у період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2001 року у суму заробітної плати, з якої слід нараховувати науково-педагогічну пенсію, суд виходив з того, що згідно ч.1 ст. 66 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у заробіток для обчислення пенсій включаються всі види оплати праці, на які за діючими правилами нараховуються страхові внески, крім виплат одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці (компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога та інші), перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відмовивши в задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05 листопада 1991 року переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії і поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, тільки при наявності у заявника всіх необхідних документів.
Як вбачається з обставин справи, останній документ, необхідний для переведення з одного виду пенсії на інший, позивач подав 11 березня 2002 року, а тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні скарги в цій частині.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»від 13 грудня 1991 року (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до стажу наукової роботи зараховується час роботи на посадах наукових (науково-педагогічних) працівників незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання та посадах, які до них прирівнюються, на підприємствах, в установах, організаціях, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти III - IV рівнів акредитації, у тому числі з підготовки керівних та управлінських кадрів, а також час роботи наукових (науково-педагогічних) працівників на посадах, зазначених у статті 118 Кодексу законів про працю України, якщо цій роботі безпосередньо передувала робота, передбачена частиною першою цієї статті. До стажу наукової роботи зараховується час навчання в аспірантурі, ад'юнктурі, докторантурі. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до цієї статті, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада №1571, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, затверджено Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників державних підприємств, установ, організацій, перебування на яких дає право на призначення пенсій та виплати грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність".
Відповідно до зазначеного Переліку посада, яку займав позивач в період з січня 2000 року по 31 грудня 2001 року –старший викладач, відноситься до посад, перебування на яких дає право на призначення науково-педагогічної пенсії. Однак, плата за надання юридичних консультацій керівництву вищих навчальних закладів та закладів післядипломної освіти не може бути врахована в суму заробітної плати, з якої слід нараховувати науково-педагогічну пенсію, оскільки в Переліку відсутня посада консультанта. Тобто відсутня посада, обов’язки якої виконував позивач.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги в частині включення суми надбавки в розмірі 3137,81 грн за надання консультацій ректору ХМАПО у період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2001 року у суму заробітної плати, з якої слід нараховувати науково-педагогічну пенсію.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
За таких обставин, коли судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судового рішення та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення –без змін.
Керуючись статтями 160, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
У Х В А Л И В :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення апеляційного суду Харківської області від 23 квітня 2003 року –без змін.
Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
ГоловуючийМ.І. Гурін
СуддіС.Є. Амєлін
О.І. Гаманко
А.Ф. Загородній
В.В. Юрченко