Апеляційний суд Донецької області

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

18 травня 2007 року                                                                                           м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Черемиської М.Є.,

 Біляєвої О.М.,

 Лоленко А.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про стягнення вихідної допомоги, середньої заробітної плати за період працевлаштування та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Державної податкової адміністрації України на рішення Апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2004 року та за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 року,

Встановила:

У листопаді 2000 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДПА України про поновлення його на роботі на посаді головного державного податкового інспектора і стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 липня 2000 року по 10 серпня 2000 року, різницю в заробітній платні, починаючи з 11.08.2000 року, суму за листками непрацездатності за березень-червень 2000 року та премії за листопад 1999 року - січень 2000 року включно, загальний розмір складає 5560 гр. Позивач також просив стягнути в відшкодування моральної шкоди, заподіяною порушенням його прав, 39000 гр.

В ході розгляду справи позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги.

Справа № 33ц-523кс07                                                Категорія ЦП: 3

Головуючий у першій інстанції          Бужак Н.П.

Суддя-доповідач                                   Біляєва О.М.

2

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2001 року позовні вимоги задоволені частково. З ДПА на користь ОСОБА_1 стягнуто вихідну допомогу 541 гр. 80 коп., в іншій частині відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 квітня 2002 року рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення вихідної допомоги скасовано і справу в цій частині направлено на новий розгляд; в іншій частині рішення залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2003 року ОСОБА_1 в задоволенні касаційної скарги відмовлено.

При новому розгляді справи позивач остаточно просив стягнути з ДПА України на його користь 18583 гр. за затримку виплати вихідної допомоги; 18583 гр. в відшкодування моральної шкоди; 1400 гр. як середню заробітну плату за два місяці, що за правилами ст.49-3 КЗпП України зберігається за весь період працевлаштування; 1400 гр. як витрати на послуги адвоката.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 січня 2004 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 22 липня 2004 року рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та в частині відшкодування моральної шкоди скасовано. На користь позивача стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 1500 гр., в відшкодування моральної шкоди 1000 гр.

Рішення в частині відмови у стягненні середнього заробітку на час працевлаштування змінено. Вважати, що спір в цій частині вирішено на підставі ст.233 КЗпП України.

В іншій частині рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.01.2004 року залишено без змін.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 року ОСОБА_1 відмовлено в ухваленні додаткового рішення.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 просить скасувати рішення, не виділяючи окремо додаткове рішення, згідно з позовними вимогами, включивши в компенсацію моральної та матеріальної шкоди перерахунок зарплати за січень-лютий 2000 року, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

ДПА України в своїй касаційній скарзі ставить питання про скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, порушені норми процесуального права.

Відповідно до вимог частин 7 і 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України після набрання чинності цим Кодексом заяви і скарги у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин (глави 29-32 і 36 ЦПК України 1963 року), розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. Касаційні скарги (подання) на рішення загальних судів у справах, визначених пунктом 7 цього розділу, що подані до набрання чинності цим Кодексом і не розглянуті Верховним Судом України, передаються для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

3

Враховуючи наведене, керуючись частинами 7 і 10 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

Ухвалила:

Справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової адміністрації України про стягнення вихідної допомоги, середньої заробітної плати за період працевлаштування та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, відшкодування моральної шкоди передати для вирішення до Вищого адміністративного суду України.

Ухвала оскарженню не підлягає.