Апеляційний суд Донецької області

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 травня 2007 року                                                                                           м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Черемиської М.Є., Біляєвої О.М., Лоленко А.В., -

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання її та неповнолітніх дітей такими, що втратили право користування жилим приміщенням, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3-я особа - Оболонська районна у м. Києві державна адміністрація, - про зміну умов договору житлового найму за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2003 року,

Встановила:

У березні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання її та двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, - такими, що втратили право користування жилим приміщенням в двокімнатній ізольованій квартирі 207 будинку 37-В по пр. Оболонському в м. Києві.

Позивач посилався на те, що відповідачка вселилася і була прописана в спірну квартиру у 1988 році після укладення шлюбу. В 1990 році у них народився син ОСОБА_3, який також був прописаним в квартирі.

В 1996 році сім'я розпалася, відповідачка з неповнолітнім сином залишила квартиру і з того часу в ній не проживає без поважних причин.

Шлюб між сторонами розірваний 06 лютого 1997 року.

Справа № 33ц-519кс07                                                Категорія ЦП: 13

Головуючий у першій інстанції          Даценко Л.M,

Суддя-доповідач                                   Біляєва О.М.

2

В 2002 році ОСОБА_2 прописала в квартиру свого малолітнього сина від другого шлюбу ОСОБА_4, 1999 року народження, який жодного дня в квартирі не проживав.

Крім позивача та вказаних осіб, в квартирі зареєстрований син ОСОБА_5, 2000 року народження.

Враховуючи, що відповідачка разом із своїми дітьми в квартирі не проживає понад встановлений ст.71 ЖК України термін, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.

Не погоджуючись із вказаним позовом, ОСОБА_2 в червні 2003 року пред'явила зустрічний позов про зміну умов договору житлового найму, посилаючись на те, що вона дійсно тривалий час не проживає в спірній квартирі через поважні причини. Оскільки з колишнім чоловіком не досягнуто згоди з приводу користування квартирою, просила виділити в її користування разом з двома неповнолітніми дітьми ізольовану кімнату площею 10,3 кв. метрів та зобов'язати Оболонську РДА укласти з нею окремий договір житлового найму.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 червня 2003 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов задоволено: виділено в користування ОСОБА_2 з неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 жила кімната площею 10,3 кв. метрів. Місця загального користування залишені в спільному користуванні сторін. Оболонська районна державна адміністрація зобов'язана укласти з ОСОБА_2 окремий договір житлового найму на цю кімнату.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2003 року рішення місцевого суду скасовано і ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнані такими, що втратили право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_1. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції як помилково скасоване, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

3

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Донецької області

Ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 08 грудня 2003 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.