Апеляційний суд Донецької області

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 травня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

Черемиської М .Є., Лоленко А.В., Біляєвої О.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в місті Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання права власності на 2/3 частини будинку та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва про визнання права власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом та виділення 1/6 частини будинку за касаційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2004 року,

Встановила:

В листопаді 2003 року позивачка ОСОБА_1 пред'явила в суд даний позов до відповідачів, посилаючись на те, що вона є власником 1/3 частини будинку АДРЕСА_7. Власниками цього ж будинку, по 1/3 частині, були також ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Остання померла в 1990 році. Оскільки ніхто із спадкоємців не прийняв спадщини, то належна їй 1/3 частина будинку перейшла до держави в порядку спадкування.

В зв'язку з непридатністю будинку для проживання, співвласнику ОСОБА_4 разом із дружиною ОСОБА_2 у 1990 році було надано благоустроєну квартиру, після чого їх сім'я була відселена з будинку. Вони в цьому будинку не проживають, участі в його утриманні не беруть.

Справа № 33ц-572кс07                                                Категорія ЦП: 19

Головуючий у першій інстанції          Декаленко B.C.

Суддя-доповідач                                   Біляєва О.М

2

Після смерті ОСОБА_4 в 2000 році спадщину в рівних частках прийняли його дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_3, які є відповідачами по справі, тому вважає, що кожній із них належить по 1/6 частині будинку.

Позивачка також зазначала, що ще до 1990 року між співвласниками був визначений порядок користування будинком, згідно якого вона користувалася приміщеннями другого поверху, а сім'я ОСОБА_2 - приміщеннями першого поверху. Відсутність догляду за першим поверхом будинку з боку відповідачів та фізичний знос будинку привели до руйнування стін, обвалу та знищення частини будинку; перший поверх непридатний для проживання, що підтверджується висновком експертизи.

ОСОБА_1 вказувала, що за власні кошти утримує весь будинок, здійснює його ремонт і укріплення. Вважає, що бездіяльність відповідачів щодо утримання будинку порушує її право власності на належну їй частину будинку та загрожує її життю, оскільки існує загроза обвалу та руйнування всього будинку, а іншого житла в неї немає.

З вказаних підстав просила задовольнити позов.

В ході розгляду справи ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом про визнання в порядку спадкування за законом права власності на 1/3 частину будинку та виділення їй 1/6 частки будинку.

ОСОБА_2 посилалася на те, що її чоловіку ОСОБА_4 на праві власності належала 1/3 частина спірного будинку. їх сім'я, згідно встановленому порядку користування між співвласниками, користувалася приміщеннями першого поверху будинку.

В 1990 році вони з чоловіком отримали двокімнатну квартиру, виселилися із будинку і в ньому не проживають.

Вважає, що після смерті ОСОБА_4 вона набула право власності на 1/3 частину будинку в порядку спадкування за законом, тому просить виділити їй цю частку, а також половину від 1/3 частки, що належить державі, з утриманням з неї вартості цієї частки.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2004 року, яке ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05.11.2004 року залишено без змін, основний позов задоволено повністю; зустрічний - частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частини будинку 18 по провулку Цимлянському в м. Києві, яка складається з 1/3 частки, що належала державі, 1/6 частки, що належала ОСОБА_3, та 1/6 частки, що належала ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вартість належних їм часток по 5678 гр. кожній; на користь держави - 11356 гр. 25 коп. З відповідачів на користь позивачки стягнуті судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи.

3

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновки судів не спростовують.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду Донецької області

Ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 липня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 05 листопада 2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.