Справа № 2-319/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      2 липня  2010 р.  Великобурлуцький районний суд  Харківської області

в складі головуючого - судді Нестайка Ю.В.

з участю: секретаря судового засідання - Капленко А.В.

                 позивача – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засідання справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі про визнання дій незаконними та зобов’язання провести перерахунок раніше призначених основної та додаткової пенсій,

в с т а н о в и в:

      ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі (далі-УПФ) про визнання незаконними дій відповідача щодо неповної виплати йому пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» (далі-Закон № 796-ХІІ) та зобов’язання провести за період з 01.01.2007 р.   перерахунок та виплату йому основної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи із законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати.  

      На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є постраждалим від аварії на ЧАЕС І категорії, інвалідом 3-ї групи і відповідно до ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ його пенсія по інвалідності не повинна бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком, а у відповідності зі ст. 50 того ж Закону додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, повинна складати 50% мінімальної пенсії за віком. Оскільки фактично пенсія йому виплачується у значно меншому розмірі, позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок йому державної та додаткової пенсії згідно з ст. 50, ч.4 ст. 54 Закону № 796-ХІІ. На вказане звернення позивач отримав відмову.

      В судове засідання представник відповідача не прибув. У тексті заперечення проти позову відповідач заявив про розгляд справи за відсутності його представника.    

      Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що пенсія позивачу призначена відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, на підставі постанови Кабінету Міністрів України  від 03.01.2002 р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» (далі-постанова КМУ від 03.01.2002 р. №1), постанови Кабінету Міністрів України  від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» (далі-постанова КМУ від 28.05.2008 р. № 530), постанови Кабінету Міністрів України  від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» (далі-постанова КМУ від 16.07.2008 р. № 654). Також відповідач просив застосувати до вимог позивача строк позовної давності (а.с. 26).

      Дослідивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

      ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, учасником ліквідації аварії на ЧАЕС у 1988 році і йому з 01.05. 2002 р. встановлена друга група інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК серії МСЕ- № 044524 від 17.04.2002 р., посвідченням серії НОМЕР_1 з вкладкою НОМЕР_2, довідкою № 218 (а.с.7-9, 29).

      11 грудня 2009 р. позивач звернувся до УПФ з заявою про перерахунок розміру пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ, в чому йому було відмовлено (а.с. 13-14).

      Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

      Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку соціального захисту потерпілого населення визначені і закріплені в Законі №796-ХІІ.

      Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

      Відповідно до частини 4 статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

      Згідно зі статтею 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії І, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам 3-ї групи - у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

      Відповідно до підпункту 15 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI до статті 54 Закону № 796-ХІІ внесені зміни, згідно яких у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 110 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. у справі «Щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України» визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення підпункту 12, підпункту 15, пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.

      Протягом 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року статті 49, 50, 54 Закону України № 796-ХІІ діяли і діють в редакції від 06.06.1996 р.

      Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність.

      За таких обставин суд вважає, що відповідають Закону № 796-ХІІ вимоги позивача щодо його права на призначення пенсії за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року - в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

      Наявність такого права у позивача є визначальним для вирішенні вказаного спору, оскільки це право гарантується Конституцією України.

      Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

      Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

      Згідно з положеннями частини четвертої статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

      Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ, а не постанови КМУ  від 03.01.2002 р. №1,  від 28.05.2008 р. № 530 та від 16.07.2008 р. №654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.

      Зі статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за основу їх нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

      За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України №1058-1V від 09.07.2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне  страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

      Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі статтею 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      При призначенні пенсій позивачу УПФ виходило з розміру 19 грн. 91 коп., установленого як розрахунковий розмір мінімальної пенсії за віком чинною на той час постановою КМУ від 3 січня 2002 року № 1; з 01.07.2008 р. згідно з постановою КМУ від 16.07.2008 р. №654 встановлено новий розмір основної пенсії, який станом на 01.11.2009 р. складає 760 грн., додаткова пенсія – 85,95 грн.  (а.с. 14)

     Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону № 796-ХІІ. В пункті 2 постанови від 3 січня 2002 року № 1 Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей Закону, оскільки ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

      Суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

      Відповідно до частини третьої статті 67 Закону № 796-ХІІ, яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначеної відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1,2,3,4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

      Зміст зазначеної норми свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

      Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

      Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

      На підставі викладеного суд дійшов висновку, що дії УПФ щодо неповної виплати позивачеві пенсії слід визнати незаконними і суд вважає необхідним зобов’язати УПФ України у Великобурлуцькому районі Харківської обл. здійснити відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ перерахунок призначеної позивачеві пенсії за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії за віком, визначеного на відповідні періоди ст.28 Закону України №1058-1У від 09.07.2003р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсії та вчинити дії щодо виплати донарахованих сум.

      Вимога позивача відносно перерахунку йому розміру основної та додаткової пенсії за період з 1 січня 2008року по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягає.

      Суд відхиляє заяву відповідача про наявність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки відповідно до ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

      Згідно з ст. 88 ЦПК України суд присуджує з  відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 37 грн. (а.с. 1).

      Керуючись ст.ст. 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 р. №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внасладок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України №1058-ІV від 09 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-214 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

      Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

      Визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області щодо неповної виплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

      Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до вимог ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, визначеного на відповідні періоди ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2007 року до 31 грудня 2007 року та починаючи з 22 травня 2008 року - у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та вчинити дії щодо виплати донарахованих сум.

      В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

      Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Великобурлуцькому районі Харківської області на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 37 ( тридцять сім) гривень.

      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області шляхом подання через Великобурлуцький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч.4 ст. 295 ЦПК України.

      Повний текст рішення складений 5 липня 2010 року.

Суддя                                                                                                                          Ю.В. Нестайко