СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
15 червня 2006 року | Справа № 2-25/112-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
за участю представників сторін:
позивача: 25.05.2006- Чабановська О.В., дор. від 12.12.2005; 15.06.2006 - не з'явився
відповідача: 25.05.2006 - Москвіна І.С., дор.№ 79/10/10-0 від 12.01.2006; 15.06.2006 - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 20.02.-13.03.2006 у справі №2-25/112-2006
за позовом Закритого акціонерного товариства "Керченський скляний комбінат" (Індустріальне шосе, 11, містоКерч,98330)
до Керченської міжрайонної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Борзенка, 40, місто Керч,98300)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02-13.03.2006 у справі №2-25/112-2006 частково задоволено позов Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у місті Керч №0000182301/0 від 19.01.2004, № 0000182301/1 від 12.04.2004, №0000182301/2 від 29.04.2004 в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 37500 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі Керченська міжрайонна державна податкова інспекція просить постанову суду в частині задоволених позовних вимог скасувати, як постановлену з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зроблено висновок про самостійне виправлення помилки до початку проведення перевірки щодо не включення у склад податкового зобов'язання з податку на додану вартість суми ПДВ з операції продажу нерухомого майна (їдальні).
У судовому засіданні представник позивача просить постанову суду залишити без змін, вважає її законною та обґрунтованою.
Представник відповідача просить постанову суду скасувати з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Судова колегія повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Матеріалами справи встановлено, що з 25 листопада по 8 грудня 2003 року Державна податкова інспекція у місті Керчі було проведено позапланову документальну перевірку Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” з питання відшкодування податку на додану вартість з бюджету України за травень, вересень, жовтень 2003.
В ході перевірки встановлені порушення позивачем підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” –підприємством до податкових зобов'язань з податку на додану вартість не включена сума податку на додану вартість в розмірі 25000 грн. від продажу їдальні вартістю 150000 грн. Акт прийому-передачі та податкова накладна №187/1 складені 03.10.2003.
Крім того, встановлені порушення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” –включені до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, в яких відсутні дати їх виписки, на загальну суму 3958,62 грн. Податковим органом зроблені висновки про необґрунтоване включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у розмірі 12500 грн. у зв'язку з придбанням обладнання, яке не відноситься до основних засобів, оскільки не використовується у господарській діяльності більш ніж 365 днів з часу введення в експлуатацію.
За результатами перевірки складено акт №1/23-4/31179659, який є підставою спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Керч №0000182301/0 від 19.01.2004 позивачу визначено завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2003 року у розмірі 41459 грн.
За результатами розгляду скарг в порядку адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000182301/1 від 12.02.2004, № 0000182301/2 від 29.04.2004, які по суті співпадають з первинним податковим повідомленням-рішенням.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у зв'язку з придбанням основних засобів.
Висновки експерта про неправомірність донарахування позивачу податку на додану вартість до уваги не приймаються, оскільки вони не відповідають вказаним вище нормам Закону.
Актом перевірки Державної податкової інспекції від 19.01.2004 встановлено порушення позивачем пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 3168/97-ВР на підставі того, що право платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість при купівлі-продажу основних засобів виникає тільки після введення їх в експлуатацію.
Проте, підпунктом 7.4.1 пункту 7.7 статті 7 вказаного Закону передбачено, що податкових кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. Суми податку на додану вартість сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого періоду.
Відповідно до підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 Закону України від 28.12.1994 "Про оподаткування прибутку підприємств" під "Основними фондами" варто розуміти матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей і вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зношуванням.
Отже, одним з визначальних ознак основних фондів є їх призначення для використання в господарській діяльності, а не фактичне використання в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів.
Таким чином, висновок Державної податкової інспекції щодо збільшення Закритим акціонерним товариством "Керченський скляний комбінат" податковими повідомленнями-рішення № 0000182301/0 від 19.01.2004, № 0000182301/1 від 12.04.2004 та № 0000182301/2 від 29.04.2004 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12500 грн. є неправомірним.
Обґрунтованими визнаються судовою колегією висновки суду першої інстанції щодо неправомірності включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ за податковими накладними №№445-к,441-к, 418-к, 416-к, 415-к, 414-к, 468-к, 447-к,469-4 без вказівки дати їх виписки.
Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка повинна мати заповнені реквізити, а саме порядковий номер накладної, дату виписки податкової накладної, найменування юридичної особи або фізичної особи - платника податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), місце розташування юридичної особи.
В оглядовому листі Вищого господарського суду України від 23.11.2001 № 01-8/1271 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з застосуванням законодавства про податки", зокрема, вказано, що відсутність хоча б одного із реквізитів позбавляє покупця права на включення у податковий кредит витрат зі сплати податків на додану вартість на підставі такої накладної.
Підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що у разі порушення продавцем порядку виписки податкової накладної за вимогою покупця згідно підпункту 7.2.6 Закону покупець має право звернутися до закінчення поточного податкового періоду з відповідною заявою в орган державної податкової служби за місцем розташування. Своєчасне звернення із заявою в Державну податкову інспекцію є підставою для включення в податковий кредит суми податку на додану вартість.
Разом з тим судова колегія вважає, що висновки суду щодо неправомірності податкових повідомлень-рішень стосовно завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 25000 грн., є помилковими у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що у жовтні 2003 року позивачем помилково не була включена до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість сума ПДВ (25000 грн.) у зв'язку з продажем нерухомого майна (їдальні) за договором купівлі-продажу від 03.10.2003.
У листопаді 2003 позивач виявив помилку, яка мала місце у жовтні 2003 року, та включив до складу податкових зобов'язань суму ПДВ –25000 грн.
У грудні 2003 року та січні 2004 року позивач повторно включав та виключав згідно декларацій з податку на додану вартість суму ПДВ -25000 грн.
Відповідно до пункту 17.2 статті 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.
Таким чином, обов'язковою умовою не визначення податковим органом податкового зобов'язання є виявлення факту заниження податкового зобов'язання до начала перевірки та сплата або відображення у якості податкового зобов'язання штрафної санкції у розмірі п'яти відсотків від суми недоплати.
З матеріалів справи вбачається, що перевірка була почата 25.11.2003. Декларація з податку на додану вартість з виправленням помилки була надана позивачем у податковий орган 22.12.2003, тобто після початку та проведення перевірки, що підтверджується печатками податкової інспекції на копіях податкових декларацій ( а.с. 61-63).
З вищевикладеного випливає, що виявлення платником податків факту заниження податкових зобов'язань мале місце після перевірки контролюючим органом, а тому відповідач обґрунтовано визначив суму завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2003 у сумі 25000 грн.
Крім того, при складанні резолютивної частини постанови судом помилково визнане частково недійсним податкове повідомлення-рішення відповідача № 0000182301/1 від 12.04.2004, оскільки вказане повідомлення-рішення датоване 12.02.2004.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 101,103 п.3, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Керченської міжрайонної податкової інспекції задовольнити частково.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.02.-13.03.2006 у справі № 2-25/112-2006 змінити, виклавши у наступній редакції.
Позов Закритого акціонерного товариства „Керченський скляний комбінат” задовольнити частково.
Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керчі №0000182301/0 від 19.01.2004, №0000182301/1 від 12.02.2004, №0000182301/2 від 29.04.2004 у частині визначення завищення бюджетного відшкодування за жовтень 2003 у сумі 12500 грн.
У решті позову відмовити.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова