Справа № 2-189                                                                                                                                                   2010 р.        

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року                                                                          

Оратівський районний суд Вінницької області

у складі: головуючого – судді Романчук Р.В.

при секретарі  Данилюку В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання  незаконним та скасування рішення Новоживотівської сільської ради Оратівської сільської ради,  -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся  до суду з позовом  до  Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання  незаконним та скасування рішення Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області.

В  судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримав і пояснив, що 16 липня 2009 року Новоживотівська сільська рада Оратівського району Вінницької області на 32 сесії 5 скликання, розглянувши заяву ОСОБА_3 про визначення меж проїзду до його земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, вирішила встановити межові знаки між присадибними земельними ділянками, що належать позивачу та ОСОБА_4, які знаходяться по АДРЕСА_1, з метою відновлення громадського проїзду площею 0,008 га до земельної ділянки ОСОБА_3 Однак дане рішення порушує права позивача як землекористувача. Громадського заїзду, як такої території, що веде від АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_3 не існує. За адресою в АДРЕСА_1 на якій відповідач своїм рішенням хоче відновити громадський проїзд знаходиться приватизована позивачем земельна ділянка площею 0,40 га, виділена під забудову рішенням загальних зборів колгоспу ім. Свердлова 06.12.1990 року. На цій земельній ділянці позивачу рішенням виконкому Оратівської районної ради народних депутатів від 26.12.1990 року надано дозвіл на забудову індивідуального житлового будинку. Тоді ж представником районного архітектора, у відповідності до проекту забудови земельної ділянки, в присутності представника виконкому Новоживотівської сільської ради, були встановлені в натурі межі земельної ділянки та розбивка забудов, що передбачались будівельним паспортом. За планом забудови житловий будинок має бути розташований на відстані двох метрів від суміжної межі з ОСОБА_4, громадський проїзд не може існувати у вказаному місці. Рішенням 15 сесії 1 скликання Новоживотівської сільської ради від 02.04.1994 року, дана земельна ділянка площею 0.40 га передана позивачу у приватну власність. Таким чином рішення від 16 липня 2009 року Новоживотівської сільської ради спрямоване на неправомірне вилучення у позивача земельної ділянки площею 0,008 га. Приймаючи дане рішення на сесії Новоживотівська сільська рада вийшла за межі своїх повноважень. Деякий час позивач дійсно дозволяв ОСОБА_3 проходити через свою земельну ділянку, однак зараз він хоче самостійно користуватися своєю земельною ділянкою. Земельна ділянка, на якій рішенням сесії відновлено громадський проїзд не є землею резерву чи запасу, право земельного сервітуту на ній не встановлювалося, земля для громадських потреб не вилучалася. Даним рішенням про відновлення громадського проїзду порушено права позивача на використання своєї земельної ділянки. Просить позов задовольнити, визнати  незаконним та скасувати рішення 32 сесії 5 скликання Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 16 липня 2009 року №5.

Представник відповідача Новоживотівський сільський голова Самгородський В.І. позов не визнав та суду пояснив, що на той час коли надавалися земельні ділянки по АДРЕСА_1 межі в натурі не виносилися, на даний час межі в натурі теж не винесені та не встановлені. Технічної документації на землю не виготовлено, оскільки ТОВ «Подільський центр землі», з яким громадянами було укладено договори на виготовлення технічної документації ухиляється від виконання своїх зобов’язань. Дані земельні ділянки в 1994 році передані  ОСОБА_1 і ОСОБА_3 в приватну власність. Позивач закрив проїзд до земельної ділянки ОСОБА_3, іншого шляху потрапити до земельної ділянки немає. ОСОБА_3 неодноразово звертався до Новоживотівської сільської ради з відповідними заявами про відновлення громадського проїзду. Постійною  комісією   сільської  ради   з   адміністративних правопорушень та земельних спорів складалися акти обстеження земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які розташовані на АДРЕСА_1 та межують між собою, позивачу було рекомендовано звільнити проїзд. При прийнятті рішення на 32 сесії 5 скликання Новоживотівської сільської ради від 16 липня 2009 року про відновлення громадського проїзду керувалися показами свідків, сусідів, колишніх голів Новоживотівської сільської ради. Громадський проїзд в цьому місці завжди існував і його рішенням сесії було відновлено, а не встановлено. 16.07.2009 року відбулась 32 сесія Новоживотівської сільської ради 5 скликання на якій було розглянуто питання «Про встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3». На сесії було вирішено встановити межові знаки між присадибними земельними ділянками, що належать позивачу та ОСОБА_4, що розташовані по АДРЕСА_1 з метою відновлення громадського проїзду площею 0,008 га до земельної ділянки ОСОБА_3 Просить суд в позові відмовити.  

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що проживає в                            АДРЕСА_2. З 1971 року використовує земельну ділянку, що розташована в АДРЕСА_1, загальною площею 0,25 га. Ця земельна ділянка межує з присадибними земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 У квітні 2009 року позивач закрив проїзд до його земельної ділянки. Він неодноразово звертався до сільської ради з заявами про відновлення громадського проїзду, оскільки не має можливості пройти до своєї земельної ділянки. 16.07.2009 року відбулась 32 сесія Новоживотівської сільської ради 5 скликання на якій було розглянуто дане питання. На сесії було вирішено встановити межові знаки між присадибними земельними ділянками, що належать позивачу та ОСОБА_4, що розташовані по АДРЕСА_1, з метою відновлення громадського проїзду площею 0,008 га до його земельної ділянки. В кінці серпня 2009 року відповідач знову самовільно закрив проїзд і знищив межові знаки. В результаті цього він не може користуватися власною земельною ділянкою.

Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, на адресу суду повернулося повідомлення з відміткою, про те, що адресат відмовився від отримання повістки. Відповідно ч. 8 ст. 76 ЦПК України, особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він майже шість років працював на посаді голови земельної комісії Новоживотівської сільської ради. Пам’ятає, що громадський проїзд з АДРЕСА_1 до земельної ділянки ОСОБА_3 існував постійно. Конфліктів ніколи із-за проїзду не було. Яким чином там виник громадський проїзд сказати не може, він існував там завжди.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснив, що він з 1975 року по 1980 рік працював головою Новоживотівської сільської ради. По АДРЕСА_1 існував громадський проїзд, із-за нього конфліктів не було, проїзд ніхто раніше не закривав.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що він з 1988 року працював на посаді голови Новоживотівської сільської ради. Там завжди був громадський проїзд, проїзд був відкритий і конфліктів із-за нього не було. На підставі яких документів було встановлено проїзд йому не відомо.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача,  допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до рішення №5 від 16 липня 2009 року 32 сесії 5 скликання Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, розглянувши заяву ОСОБА_3 про визначення меж проїзду до його земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, керуючись п. 34 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», вирішила встановити межові знаки між присадибними земельними ділянками, що належать ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які знаходяться по АДРЕСА_1, з метою відновлення громадського проїзду площею 0,008 га до земельної ділянки ОСОБА_3, доручити комісії сільської ради з адміністративних правопорушень та земельних спорів встановити межові знаки між даними земельними ділянками. Контроль за виконанням даного рішення покласти на постійну комісію сільської ради з питань бюджету та соціально-економічного розвитку.

Відповідно до Акту – обстеження від 07.08.2009 року членами постійної комісії з адміністративних правопорушень та земельних спорів Новоживотівської сільської ради було проведено обстеження земельних ділянок ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та встановлено межові знаки громадського проїзду між земельними ділянками по АДРЕСА_1.

Відповідно до Акту – обстеження від 11.09.2009 року членами постійної комісії з адміністративних правопорушень та земельних спорів Новоживотівської сільської ради було проведено обстеження присадибних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на предмет порушення земельного законодавства та встановлено, що межові знаки громадського проїзду, які було встановлено між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_4 – знищено.

Відповідно до архівної виписки від 29.03.2010 року №01-14/482 із Рішення 15 сесії 1 скликання Новоживотівської сільської ради народних депутатів від 02.04.1994 року «Про приватизацію земельних ділянок» передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 в розмірі 0,40 га.

Відповідно до будівельного паспорту на застройку земельної ділянки виділеної ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 в натурі межі земельної ділянки встановлені представником районного архітектора у відповідності до проекту забудови в присутності представника виконкому Новоживотівської сільської ради.

Відповідно до архівної виписки від 14.04.2008 року №01-14/204 із Рішення 15 сесії 1 скликання Новоживотівської сільської ради народних депутатів від 02.04.1994 року «Про приватизацію земельних ділянок» передано у приватну власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_3 в розмірі 0,55 га.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що підстави для прийняття спірного рішення у відповідача були відсутні, відповідачем не надано суду належних доказів, які б свідчили про правомірність прийнятого рішення щодо відновлення громадського проїзду. Прийняте рішення №5 від 16 липня 2009 року 32 сесії 5 скликання Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані інтереси позивача. До такого висновку суд прийшов на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 вказаного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні ґрунтуватися на законі, що регулює дані відносини. Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч.1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно – правовими актами (ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України).

Повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин передбачені ст. 12 Земельного кодексу України.

Склад та цільове призначення земель України регламентовано розділом ІІ Земельного кодексу України «Землі України».

Вказані норми не передбачають встановлення чи відновлення такої категорії земель, як «громадський проїзд». Відсутня така норма і серед приписів глави 18 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок встановлення обмежень на використання власником земельної ділянки та глави 22, якою встановлено порядок та підстави припинення прав на землю.

З огляду на вищезазначене оскаржуване рішення відповідача не ґрунтується на приписах земельного законодавства України.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.                                                                                                                                                                                                                                                                                                      

Статтею ч. 1 ст. 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права  власності на земельну ділянку, крім випадків передбачених цим Кодексом та іншими законами України. Ст. ст. 154, 155  ЗК  України передбачено, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись   у   здійснення   власником повноважень   щодо   володіння,   користування   і розпорядження   земельною  ділянкою,  а в  разі  видання   вказаними   органами   акта,  яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним і збитки, завдані власникам земельних ділянок підлягають відшкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.

Відповідно до ч. 1  ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем суду не доведено, а судом за результатом розгляду справи не встановлено, що прийняття оскаржуваного рішення є правомірним, а позивач натомість підтвердив доводи свого позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК  України, витрати, пов’язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.  

Визнати незаконним та скасувати рішення 32 сесії 5 скликання Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області від 16 липня 2009 року №5 «Про встановлення межових знаків між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3».            

Стягнути з Новоживотівської сільської ради Оратівського району Вінницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 30 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн.   

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Вінницької області через Оратівський районний суд Вінницької області.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  

CУДДЯ