АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

24 травня 2007 року                                          м. Донецьк

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Донецької області в складі: Лісової В.І.,

Новосядлої В.М., Жданової B.C.,

розглянувши  у  попередньому  судовому  засіданні   цивільну  справу  за  касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 червня 2004 року і на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Дочірнього  підприємства «Екос»,  AT XK «Київміськбуд», Житлового Управління «Лівобережне», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Голосіївської районної в  м. Києві  державної адміністрації про  визнання  ордеру  недійсним, виселення відповідачів і вселення позивачів та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства

«Екос» AT XK «Київміськбуд», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житлового Управління «Лівобережне» до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИЛА:

11 жовтня 2002 року позивачка звернулась до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Екос», AT XK «Київміськбуд», Житлового Управління «Лівобережне», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання ордеру недійсним, виселення відповідачів і вселення її і неповнолітнього сина в кімнату АДРЕСА_1.

Позов обґрунтовувала тим, що вказана кімната у гуртожитку була надана її чоловікові ОСОБА_5 у 1994 році і з цього часу вона постійна проживала в ній.

17 серпня 1995 року вона розірвала шлюб з ОСОБА_5 і через неприязні стосунки у 1997 році залишила житло. Рішенням Ватутінського районного суду м. Києва від 12 квітня 2001 року позивачка, її неповнолітній син і колишній чоловік ОСОБА_5 були виселені із кімнати у гуртожитку. Ухвалою Верховного Суду України від 13 вересня 2001 року вказане рішення суду було скасовано і справу направлено на новий судовий розгляд у суд першої інстанції.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 5 лютого 2002 року провадження по справі закрито через відмову позивача від позову.

23 вересня 2002 року на підставі Розпорядження Голосіївської райдержадміністрації м. Києва від 16 вересня 2002 року за №1056 на вказану кімнату був виданий ордер сім'ї ОСОБА_3 4 жовтня 2002 року сім'я ОСОБА_3 була прописана в спірній квартирі. Позивачка просила визнати незаконним ордер, виселити сім'ю ОСОБА_3 з квартири та вселити в квартиру її і її неповнолітнього сина.

Відповідачі, заперечуючи проти позову, звернулись із зустрічною заявою до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням на підставі статті 107 ЖК України, який обґрунтовували тим, що у 1995 році ОСОБА_1 разом з неповнолітнім сином залишили спірне житло і виїхала на постійне проживання до свого чоловіка в с.м.т. Новоозерне в м. Євпаторія АР Крим, де проживає і по даний час. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 2 червня 2004 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 року, у задоволенні позову

ОСОБА_1 було відмовлено, зустрічний позов був задоволений і ОСОБА_1визнана такою, що втратила право користування кімнатою АДРЕСА_1 у зв'язку з вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту.

Справа .№ 33ц-705кс07                                    Категорія 10 ЦП:

АПП:

Головуючий у першій інстанції Грегуль О.В.

Доповідач  Новосядла В.М.

2

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що на час надання сім'ї ОСОБА_3 ордеру на квартиру, правовий статус житлового приміщення був змінений з кімнати у гуртожитку на квартиру у житловому будинку, в якій фактично ніхто не проживав і не був зареєстрований.

Задовольняючи позовні вимоги по виселення ОСОБА_1, суд виходив із того, що з 1997 року вона вибула на постійне місце проживання до іншого населеного пункту.

В касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати судові рішення і направити справу на новий судовий розгляд у суд першої інстанції через порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 2 статті 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із вимогами частини 1 статті 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскаржувана ухвала постановлена із додержанням норм процесуального права, доводи скарги не спростовують висновків судів.

Відсутні і передбачені статтею 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 2 червня 2004 року і ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 жовтня 2004 року в справі за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Дочірнього підприємства «Екос», AT XK «Київміськбуд», Житлового Управління «Лівобережне», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації про визнання ордеру недійсним, виселення відповідачів і вселення позивачів та за зустрічним позовом Дочірнього підприємства «Екос» AT XK «Київміськбуд», ОСОБА_3, ОСОБА_4, Житлового Управління «Лівобережне» до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право на користування житловим приміщенням залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.