АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № - 22 ц - 1529 Головуючий по 1-й інстанції
2007 року Тімошенко Н.В.
Суддя-доповідач: Бондаревська С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 27 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді - Бондаревської С.М.
Суддів: Абрамова П.С., Триголова В.М.
при секретарі: Амеліній М.В.
з участю адвоката ОСОБА_2
позивача ОСОБА_1
представників відповідачів Бондаренка А.Д., Ткаченка А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2007 року у задоволенні вищезазначених позовних вимог ОСОБА_1до прокуратури Полтавської області, Державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди - відмовлено за недоведеністю.
З даним судовим рішенням позивач не погодився, оскарживши його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
2
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що за обвинувальним висновком ОСОБА_1. обвинувачувався за ч.1 ст. 83, ч.2 ст. 143, ч.2 ст. 165, ч.2 ст. 17, ч.2 ст. 19, ч.2 ст. 170 КК України (в редакції 1960 року) в тому, що він обіймаючи посаду слідчого Полтавської міжрайонної прокуратури та будучи службовою особою, вчинив у 1999 році шляхом шахрайства розкрадання колективного майна СП „Кондор", зловживаючи службовим становищем та шляхом шахрайства повторно заволодів майном потерпілої ОСОБА_3„ завдавши потерпілій значну шкоду та спричинивши тяжкі наслідки, повторно підбурював потерпілу до замаху на давання хабара.
Згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави від 20 липня 2000 року запобіжний захід відносно ОСОБА_1 - тримання під вартою змінено на підписку про невиїзд, провадження по справі зупинено до покращення стану ОСОБА_1
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.83, ч.2 ст. 143, ч.2 ст.165, ч.2 ст. 17, ч.2 ст. 19, ч.2 ст. 170 КК України (в редакції 1960 року) за постановою помічника прокурора Октябрського району м. Полтави від 31 березня 2003 року була визначена невірною та з обвинувачення було виключено як такі, що не знайшли свого підтвердження ст.ст. 143, ч.2, 165 ч.2, ст.17 ч.2, ст.19 ч.2, ст. 170 ч.2 КК України, дії ОСОБА_1 перекваліфіковані зі ст. 83 ч.1 КК України (в редакції 1960 року) на ст. 190 ч.1 КК України (в редакції 2001 року) в зв'язку з прийняттям нового кримінального кодексу України.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 03 квітня 2003 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 за ст. 190 ч.1 КК України закрито внаслідок зміни обставин, на підставі ч.3 ст. 7 КПК України, ст. 48 КК України.
Знято арешт з майна ОСОБА_1 згідно протоколу опису від 15.10.1999 року і автомобіля „Опель-омега".
Законність прийнятого рішення судом першої інстанції - постанови від 03 квітня 2003 року та ухвали апеляційного суду Полтавської області від 11 червня 2003 року, якою вказана постанова залишена без змін, підтверджено ухвалою Верховного Суду України від 23 грудня 2003 року, відповідно до якої у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
З урахуванням наведеного, та, відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 4 ст. 1176 ЦК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлені обставини не є достатніми для виникнення зобов'язання щодо відшкодування шкоди.
Так, кримінальна справа за звинуваченням ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України 03 квітня 2003 року була закрита згідно постанови Октябрського районного суду м. Полтави внаслідок зміни обставин, тобто не з реабілітуючих підстав та не тягне виникнення зобов'язання щодо відшкодування позивачеві моральної шкоди.
Крім того, згідно ч.4 ст. 1176 КК України, фізична особа, яка у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом само-обмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим самим сприяла
3
прийняттю рішень чи здійсненню дій, які є підставою для відшкодування шкоди та передбачені ч.1 ст. 1176 ЦК України, ця особа не має права на відшкодування шкоди.
Судом вірно встановлено, що позивач не довів суду, що часткове визнання ним своєї вини в частині отримання хабара в розмірі 500 доларів США було здійснено ним як само обмову не з власної волі, а під погрозою чи в результаті насильства.
Не надав позивач і рішення суду, яким мало бути підтверджено незаконне звільнення його з роботи та інших доказів, які б свідчили про незаконність дій працівників прокуратури Полтавської області.
Враховуючи, що висновок судово-психологічної експертизи № 883 від 23 січня 2007 року, проведеної за клопотанням позивача, не може бути визнаний судом як доказ заподіяння моральної шкоди та позивачем не надано інших належних доказів в обґрунтування позовних вимог, місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні його позову за недоведеністю.
Доводи апеляційної скарги законності та обґрунтованості висновків суду не спростовують.
Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 17 квітня 2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.