АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № - 22 ц - 1574                                                              Головуючий по 1-й інстанції

2007 року                                                                                                Лисенко Н.В.

Суддя-доповідач: Бондаревська С.М.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року червня місяця 21 дня м. Полтава Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого: судді - Бондаревської С.М.

Суддів: Омельченко Л.М., Триголова В.М.

при секретарі: Амеліній М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представників відповідача Перепелиці Є.І., Хоменка Р.А.

третьої особи Ляльченка О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1до військової частини А 1515 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2007 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до військової частини А 1515 про поновлення на роботі бухгалтером фінансово-економічної служби, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 1700 грн.

З даним судовим рішенням позивач не погодилась оскарживши в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржуване нею судове рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ч.1 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, вбачається із матеріалів справи та не заперечується ніким із сторін, що в військовій частині А 1515 (відповідач по справі) були

2

проведені заходи по реформуванню військової частини із 01 грудня 2006 року наказом командира військової частини а-1515 Ляльченка О.Б. № 342 від 22 листопада 2006 року виведено зі штату 19 військовослужбовців та 49 працівників збройних сил України, в їх числі звільнена з роботи з 30 листопада 2006 року ОСОБА_1 - позивач у справі, яка працювала на посаді бухгалтера фінансово-економічної служби, у зв'язку із скороченням штату та реформуванням частини, на підставі п. 1 ст.40 КЗпП України.

Також судом встановлено, що на час її звільнення у військовій частині працювало три бухгалтера фінансово-економічної служби: ОСОБА_2., ОСОБА_1 та ОСОБА_3На роботі залишено бухгалтера ОСОБА_2., а ОСОБА_1 та ОСОБА_3звільнено згідно п.1 ст.40 КЗпП України.

Згідно кваліфікаційних вимог бухгалтер повинен мати середню спеціальну (економічну) освіту без пред'явлення вимог до стажу роботи або спеціальну підготовку по встановленій програмі і стаж роботи по обліку і контролю не менше 3 років.

Судом також встановлено, що ОСОБА_2 закінчила школу майстрів управління з підготовки кадрів УСЦ СРСР з спеціальністю бухгалтера промислових підприємств в 1978 році і їй присвоєна кваліфікація бухгалтера у відповідності до постанови РМ СРСР від 20.09.1955 року № 1722.

ОСОБА_1 закінчила в 1994 році школу бухгалтерів при економічному факультеті Полтавського державного сільськогосподарського інституту, 18.03.1994 року їй присвоєно кваліфікацію бухгалтер фінансист в галузі АПК, а в 2000 році, без відриву від виробництва вона закінчила Полтавський державний сільськогосподарський інститут за спеціальністю „Менеджмент організацій" та здобула кваліфікацію економіста-бухгалтера.

На посаді бухгалтера ОСОБА_1 працювала з 01.04.1994 року по 18.04.2000 року, а безпосередньо у військовій частині з 14.01.2003 року.

ОСОБА_2. працює бухгалтером у військовій частині з 01.07.1988 року та згідно розподілу обов'язків здійснювала облік необоротних активів, непорушних запасів, матеріалів та майна спеціального призначення, а ОСОБА_1 - облік малоцінного інвентарю та швидкозношуючих предметів, розрахунків з різними дебіторами і кредиторами, непорушних запасів палива і ПММ, озброєння.

І бухгалтер ОСОБА_1 і бухгалтера ОСОБА_2. не мали за час роботи у відповідача дисциплінарних стягнень та обидві мали заохочення.

Позивач ОСОБА_1 є депутатом Матяшівської сільської ради. Бухгалтер ОСОБА_2. обрана трудовим колективом військової частини в якості представника трудового колективу при вирішенні трудових спорів.

З наданих службових характеристик, що видані начальником фінансової служби та погоджені командиром військової частини Ляльченко О.Б. - третьою особою у справі, вбачається, що ОСОБА_2., працюючи у військовій частині з травня 1988 року зарекомендувала себе виключно позитивно, порушень трудової дисципліни не допускала. ОСОБА_1 за час роботи у відповідача зарекомендувала себе не з кращого боку, не бажала виконувати додаткові доручення та вказівки або виконувала їх з обуренням. За характером нестримана та неврівноважена, часто запізнювалась на роботу та раніше ішла з роботи за що мала неодноразові усні зауваження. Наведена інформація знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду справи, зокрема, в показаннях свідків, допитаних судом у судовому засіданні.

Крім того, судом встановлено, що малоцінного інвентарю, облік якого здійснювала ОСОБА_1 у військовій частині залишилась незначна кількість, а щодо інших аспектів бухгалтерського обліку ОСОБА_2. має значно більший досвід ніж ОСОБА_1, оскільки працює на цій посаді з 1988 року, а позивач - лише три роки.

На підставі вищенаведених фактів, місцевий суд дійшов до вірного висновку, що звільнення ОСОБА_1 проведено відповідачем згідно закону, з урахуванням вимог ч.1 ст. 42 КЗпП України, оскільки віддано перевагу бухгалтеру фінансово-економічної служби ОСОБА_2., яка має більший досвід роботи, сумлінно ставиться до виконання своїх обов'язків та має вищу продуктивність праці, так як є більш дисциплінованим

3

працівником ніж ОСОБА_1 та з урахуванням цих підстав, обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог останньої.

Вірний висновок суду також про те, що невиконання командиром військової частини Ляльченком О.Б. вимог ст. 33 Закону України „Про статус депутатів місцевих рад" щодо попередження Матяшівської сільської ради не менше ніж за 15 днів про звільнення ОСОБА_1, яка є депутатом даної сільської ради, за тих обставин, що до відповідача не була доведена інформація щодо обрання позивача депутатом Матяшівської сільської ради, не є підставою для визнання звільнення незаконним та поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Доводи апеляційної скарги законності та обгрунтованості висновків суду першої інстанції не спростовують. Рішення суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 29 березня 2007 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду України.