АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц - 1643 /2007р.                                           Головуючий по 1-й інстанції:

Тімошенко Н.В. Суддя-доповідач: Тимчук Л.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 липня 2007 року                                                                                           м.  Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Тимчук Л.А Суддів : Петренка В.М. ,  Шабовської В.А.

При секретарі: Кол о дюк О.П.

Представника відповідача : Демиденка М. С.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.  Полтави від 18 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені,  яка виникла в зв'язку з невиплатою боржником аліментів на неповнолітню дитину,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення пені,  яка виникла в зв'язку з невиплатою боржником аліментів на неповнолітню дитину,  мотивуючи тим,  що Октябрським райсудом м.  Полтави від 23 лютого 2004 року було ухвалено рішення про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1\4 частини всіх видів заробітку. Проте,  з часу надходження виконавчого листа до державного виконавця,  ОСОБА_1 аліменти не сплачував,  попередження державного виконавця ігнорував.

Просила стягнути пеню у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення,  а саме 171.189 грн.

Рішенням Октябрського районного суду м.  Полтави від 18 квітня 2007 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  третьої особи Державної виконавчої служби в Октябрському районі м.  Полтави,  про стягнення пені,  яка виникла в зв'язку з невиплатою боржником аліментів на неповнолітню дитину - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 51.902 грн. 30 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 державне мито в сумі 51 грн. та 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,  всього 81 грн. на користь держави.

З рішенням не погодився ОСОБА_1 і в апеляційній скарзі просить змінити рішення суду першої інстанції,  змінивши в резолютивній частині суму 51.902 грн.30 коп. на суму 850 грн.,  в зв'язку з порушенням норм матеріального права.

В доповненні до апеляційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати рішення Октябрського районного суду посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права та змінити рішення в частині стягнутої суми.

Колегія суддів,  заслухавши доповідь судді-доповідача,  пояснення учасників процесу,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  приходить до висновку,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Згідно п.3 ч.1  ст.  307 ЦПК України,  за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно п.4 ч.1  ст.  309 ЦПК України,  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

З матеріалів справи вбачається,  що рішенням Октябрського суду м.  Полтави від 23 лютого 2004 року стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 всіх видів заробітку. Однак відповідач аліменти виплачував нерегулярно,  в зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті.

Вирішуючи справу місцевий суд порушив норми матеріального права,  тобто не правильно застосував закон,  який підлягав застосуванню та порушив норми процесуального права,  що призвело до неправильного вирішення справи.

За змістом  ст.  213 ЦПК України,  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення,  яким суд,  виконавши всі вимоги цивільного судочинства,  вирішив справу згідно із законом.

Відповідно п.1 ч.2  ст.  258 ЦК України,  позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені,  штрафу). Таким чином,  суд першої інстанції правильно визначив строк про стягнення пені в період з 28 лютого 2006 року по 28 лютого 2007 року.

Проте,  при ухваленні рішення суд не вірно врахував щомісячний дохід в сумі більше трьох тисяч гривень,  оскільки згідно довідки податкової інспекції такий дохід відповідач отримував лише в 4 кварталі 2004 року.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не можна визнати законним та обґрунтованим.

За змістом  ст.  196 СК України,  при виникненні заборгованості з вини особи,  яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду,  одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Отже,  розмір неустойки за кожен місяць прострочення становитиме 30% суми несплачених аліментів.

Згідно наданих суду доказів,  слід зробити такий розрахунок:

Колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції і постановления нового рішення.

Керуючись п.1 ч.2  ст.  258 ЦК України,   ст.  196 СК України,   ст.  ст. 3ОЗ,  п.3 ч.1  ст. 307,  п.4 ч.1  ст. 309,  314,  317,  319 ЦПК України,  колегія суддів,  -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м.  Полтави від 18 квітня 2007 року змінити,  ухваливши нове рішення.

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені),  яка виникла в зв'язку з невиплатою боржником аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення в сумі 1964 грн. 92 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.